Міжнародне приватне право_в13
ф
План
1. Дайте характеристику деліктної відповідальності (заподіяння шкоди деліктам) з іноземним елементом за законодавством України. 3
2. Яким чином в МПП вирішується питання про громадянство одруженої жінки? 9
Використана література. 16
1. Дайте характеристику деліктної відповідальності (заподіяння шкоди деліктам) з іноземним елементом за законодавством України.
Деліктним зобов'язанням у міжнародному приватному праві є право від ношення з "іноземним елементом", зміст якого полягає у праві чи обов'язку потерпілої особи вимагати в межах та способами, вказаними у нормах джерел права, відновлення чи компенсації порушених прав особою, що протиправними діяннями заподіяла шкоду потерпілому (делінквентом).
У першому Цивільному кодексі України 1923 р. деліктним зобов'язанням було присвячено розділ XII ("Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння іншому шкоди"). Із змісту постанови ЦВК України "Про надання чинності Цивільному кодексу Української СРР", самого кодексу, а також із чинних на той час пунктів 4 та 5 розділу III ("Права, пільги, обмеження й обов'язки чужоземців") Положення про чужоземців в УСРР та про порядок придбання і втрати прав українського громадянства від 28 березня 1922 р. випливало, що на іноземців у питаннях відповідальності за вчинений делікт поширювався національний режим.
Внутрішнє законодавство України того часу не містило колізійної норми щодо вирішення деліктних спорів з "іноземним елементом", хоча стосовно врегулювання міжреспубліканських розходжень вже тоді пропонувалося застосувати відсилання до закону місця вчинення делікту. На це вказувала ст. 9 Ввідного закону до Цивільного кодексу України 1922 p. A саме: "Чинність Цивільного кодексу поширюється на всю територію УСРР". Роз'яснюючи цю статтю та аналогічні положення цивільних кодексів інших союзних республік, Пленум Верховного суду Союзу РСР у постанові № 32 від 10 лютого 1931 р. "Про порядок застосування різних за змістом окремих законів союзних республік, що регулюють майнові відносини" вказав, що оскільки в законодавстві союзних республік є часткові розходження в нормах права, то для усунення розходжень у судовій практиці й створення єдиного правила про порядок застосування різних за змістом законів окремих союзних республік, на вимогу сторони спору, суд повинен застосовувати до позовів про відшкодування шкоди, заподіяної деліктом, закон місця вчинення делікту. Проте вказана прив'язка не була складовою колізійної норми міжнародного характеру
У Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. зобов'язанням, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, присвячено гл. 40. Вона містила такі статті:
Стаття 440. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди. Стаття 440і. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 441. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників.
Стаття 442. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб.
Стаття 443. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури