Міжнародний бізнес в галузі інтелектуальної власності

знань ще на етапі проведення фундаментальних досліджень і прагнуть першими одержати позитивні результати у своє розпорядження. Частка інтелектуального капіталу в сумарному показнику капіталізації середнього сучасного високотехнологічного підприємства досягла 85%. При цьому найціннішими знаннями є ті, які можуть набути форми інтелектуальної власності, що охороняється, у вигляді винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків, програм для ЕОМ і топологій інтегральних мікросхем.

Сьогодні темпи зростання світового ринку ліцензій, за оцінками фахівців, більш як у 3,5 рази перевищують темпи зростання традиційних ринків товарів і послуг. Багато фірм нарощують свої нематеріальні активи, одержуючи тисячі патентів за рік, що сприяє концентрації інвестиційних та інтелектуальних ресурсів. Фірми вдаються до формування конкретних портфелів патентів з метою максимального закріплення за собою прав на використання винаходів у даній галузі.

У розвинутих країнах значна кількість нововведень здійснюється малим бізнесом. Він забезпечує близько половини всіх інновацій, кількість яких на одиницю витрат часто більша, ніж у середніх і великих підприємствах, а швидкість їхнього освоєння на третину вища. Наприклад, у США малі інноваційні фірми створюють у 24 рази більше нововведень, ніж великі фірми. 70% малих інноваційних підприємств є прибутковими. 50–60% валового продукту, вироблюваного в західних країнах приблизно 70 % зайнятого населення, припадає на малі підприємства. Малий бізнес у розвинутих країнах перебуває у сприятливішому становищі порівняно з великими підприємствами. Держава здійснює допомогу в наданні інвестицій, пільговому кредитуванні та фінансуванні. Значна роль у стимулюванні малого бізнесу належить бюджетній (податковій і кредитній) політиці урядів. До заходів загального характеру відносяться встановлення для дрібних фірм зниженої ставки податку, відстрочена оплата рахунків, ефективна система знижок при сплаті прострочених позичок

У Великобританії окремі міністерства (торгівлі і промисловості, зайнятості, екології, енергетики) розробили програми консультаційної, фінансової і рекламної підтримки малому бізнесу. У Японії держава надає безповоротну допомогу малим підприємствам при розробці НДДКР.

Однак належного розвитку цей сектор економіки Росії внаслідок ряду обставин не набув, і не в останню чергу - через недостатню підтримку з боку держави його відповідних організацій. Частка малого бізнесу у виробленні валового внутрішнього продукту в Росії не перевищує 10-11%. Чисельність персоналу малих підприємств разом з індивідуальними підприємцями становить менш як 22% від загального числа зайнятих у російській економіці. У Росії малий бізнес не справляє поки що якого-небудь істотного впливу на інноваційні процеси.

На сьогодні малі підприємства діють, в основному, у сфері торгівлі і громадського харчування (46%). У сфері промисловості і будівництва їх нараховується 15 і 14% відповідно. Надто низькою є частка малих підприємств, діяльність яких пов'язана з науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами - 4%. Близько 40 тис. чоловік у країні сьогодні працюють у сфері інноваційного бізнесу, виробляють і продають високотехнологічну продукцію.

За підсумками 2002 року число робочих місць на малих підприємствах, що займаються наукою і науковим обслуговуванням, знизилося за рік на 6,3%. За цей же рік кількість малих підприємств у промисловості скоротилася з 125,1 до 121 тисячі.

Відмітною рисою малого російського бізнесу продовжує залишатися висока частка «тіньового» сектора. За різними оцінками вона становить від 30 до 50% реального обороту суб'єктів малого підприємництва.

У цілому за останні п'ять років кількість малих підприємств і чисельність зайнятих на них працівників практично не змінилися, що обумовлено, насамперед, несприятливими

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні