Міжнародний валютний фонд

перетнула національні кордони. Проте цю вимогу виконала тільки приблизно одна третина членів фонду, а решта продовжують їх зберігати до сьогодні.

Третім завданням Фонду є надання країнам-членам кредитів в іноземній валюті, які могли б дозволити їм виправити порушення рівноваги їхніх платіжних балансів, а також скоротити тривалість і рівень незбалансованості міжнародних платіжних балансів країн-членів МВФ.

По-четверте, в якості головного завдання своєї економічної політики Фонд вважає необхідним сприяти розширенню і збалансованому зростанню світової торгівлі з метою підтримання високого рівня зайнятості, а також для розвитку виробничого потенціалу всіх членів цієї організації.

По-п’яте, при створенні Міжнародного валютного фонду передбачалось систематичне проведення консультацій по валютних проблемах, створення постійного механізму, призначеного заохочувати співробітництво в області валютної політики.

Таким чином, виходячи з намічених цілей, основні функції Фонду зводяться до того, щоб виконувати узгоджений країнами-членами кодекс поведінки у питаннях міжнародної валютної політики і міждержавних платіжних оборотів, надавати фінансову допомогу для подолання дефіцитів платіжних балансів, проводити консультування і всіляко заохочувати міжнародне співробітництво в області валютної політики.

На діяльність МВФ суттєво впливає еволюція структури світового господарства. За час, який пройшов з моменту створення цієї організації, у світовій економіці відбулися суттєві зміни. Найбільш важливими з них є такі:

- протягом тривалого часу США займали домінуючі позиції у світовій економіці, але в кінці 80-х років вони втратили своє панівне становище і в результаті цього співвідношення сил у Міжнародному валютному фонді стало більш збалансованим;

- одночасно у світовій економіці спостерігалось значне зростання питомої ваги країн Західної Європи та Японії й перетворення їх у великі конкуруючі з Сполученими Штатами Америки центри;

- у 60-70-ті роки відбувся остаточний розпад колоніальної системи і формування багаточисленних суверенних держав, які стали потім повноправними членами Міжнародного валютного фонду;

- нарешті, в кінці 80-х – початку 90-х років світ став свідком глибоких політичних і соціально-економічних перетворень в країнах Східної Європи і на території колишнього Радянського Союзу.

Всі ці світогосподарські зміни знаходять своє відображення у формуванні та трансформації механізму Фонду, служать орієнтиром для перегляду багатьох засад його функціонування – організаційної структури, системи квот країн-членів, спостереження за їх економічною політикою, кредитної діяльності, регулювання міжнародних валютних відносин тощо

Проте, як би не змінювались світогосподарські умови, членство в Міжнародному валютному фонді залишається відчиненим для будь-якої країни, здатної і готової виконати пов’язані з цим певні зобов’язання.

Міжнародний валютний фонд має розгалужену інституційну структуру. В найбільш загальному вигляді вона складається з трьох великих блоків, деякі з них мають більш дрібні підрозділи. Ось як виглядає макроструктура МВФ:

1. Рада керівників, Тимчасовий комітет, Комітет з розвитку.

2. Виконавчий комітет.

3. Директор-розпорядник.

Провідне місце в інституційній структурі МВФ належить Раді керівників (Board of Governors), в якій кожна країна представлена керівником і його заступником. Звичайно, у більшості випадків керівники Фонду – це міністри фінансів чи голови центральних банків, або ж особи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні