Міжнародний валютний фонд
Третім завданням Фонду є надання країнам-членам кредитів в іноземній валюті, які могли б дозволити їм виправити порушення рівноваги їхніх платіжних балансів, а також скоротити тривалість і рівень незбалансованості міжнародних платіжних балансів країн-членів МВФ.
По-четверте, в якості головного завдання своєї економічної політики Фонд вважає необхідним сприяти розширенню і збалансованому зростанню світової торгівлі з метою підтримання високого рівня зайнятості, а також для розвитку виробничого потенціалу всіх членів цієї організації.
По-п’яте, при створенні Міжнародного валютного фонду передбачалось систематичне проведення консультацій по валютних проблемах, створення постійного механізму, призначеного заохочувати співробітництво в області валютної політики.
Таким чином, виходячи з намічених цілей, основні функції Фонду зводяться до того, щоб виконувати узгоджений країнами-членами кодекс поведінки у питаннях міжнародної валютної політики і міждержавних платіжних оборотів, надавати фінансову допомогу для подолання дефіцитів платіжних балансів, проводити консультування і всіляко заохочувати міжнародне співробітництво в області валютної політики.
На діяльність МВФ суттєво впливає еволюція структури світового господарства. За час, який пройшов з моменту створення цієї організації, у світовій економіці відбулися суттєві зміни. Найбільш важливими з них є такі:
- протягом тривалого часу США займали домінуючі позиції у світовій економіці, але в кінці 80-х років вони втратили своє панівне становище і в результаті цього співвідношення сил у Міжнародному валютному фонді стало більш збалансованим;
- одночасно у світовій економіці спостерігалось значне зростання питомої ваги країн Західної Європи та Японії й перетворення їх у великі конкуруючі з Сполученими Штатами Америки центри;
- у 60-70-ті роки відбувся остаточний розпад колоніальної системи і формування багаточисленних суверенних держав, які стали потім повноправними членами Міжнародного валютного фонду;
- нарешті, в кінці 80-х – початку 90-х років світ став свідком глибоких політичних і соціально-економічних перетворень в країнах Східної Європи і на території колишнього Радянського Союзу.
Всі ці світогосподарські зміни знаходять своє відображення у формуванні та трансформації механізму Фонду, служать орієнтиром для перегляду багатьох засад його функціонування – організаційної структури, системи квот країн-членів, спостереження за їх економічною політикою, кредитної діяльності, регулювання міжнародних валютних відносин тощо
Міжнародний валютний фонд має розгалужену інституційну структуру. В найбільш загальному вигляді вона складається з трьох великих блоків, деякі з них мають більш дрібні підрозділи. Ось як виглядає макроструктура МВФ:
1. Рада керівників, Тимчасовий комітет, Комітет з розвитку.
2. Виконавчий комітет.
3. Директор-розпорядник.
Провідне місце в інституційній структурі МВФ належить Раді керівників (Board of Governors), в якій кожна країна представлена керівником і його заступником. Звичайно, у більшості випадків керівники Фонду – це міністри фінансів чи голови центральних банків, або ж особи