Міжнародно-правове визнання
План
План. 1
1. Поняття визнання та його юридичне значення. 2
3. Визнання нових урядів. 7
4. Інші види міжнародно-правового визнання. 10
4. 1. Визнання органів опору. 10
4. 2. Визнання національно-визвольного руху. 10
4. 3. Визнання статусу воюючої сторони. 11
Список використаної літератури. 12
1. Поняття визнання та його юридичне значення
Не вдаючись до аналізу різних теорій походження держави, можна узагальнено відзначити, що держава як продукт суспільно-економічного розвитку суспільства може виникнути у різних формах. При цьому форми виникнення держави не мають міжнародно-правового значення. Це, мабуть, предмет дослідження істориків державного права. За висловлюванням відомого юриста-міжнародника Ф. Мартена, "кожна нова держава, що бажає брати участь у міжнародному спілкуванні з правами й обов'язками міжнародної особистості, має бути визнана такою іншими державами" [1]. -,
Дійсно міжнародні відносини є ефективними тільки між державами, що визнають одна одну. Необхідність визнання випливає з суті поняття міжнародно-правового визнання в міжнародних відносинах.
Definitio: Під міжнародно-правовим визнанням у широкому розумінні мається на увазі визнання відповідно до міжнародного права існуючими державами нових держав чи урядів або інших органів я метою встанов лення з ними офіційних або неофіційних, повних або неповних, постійних або тимчасових відносин.
Розрізняють такі види міжнародно-правового визнання, як визнання держави, уряду, повсталої сторони, органів національного визволення, органів опору і т
від Голландії і була визнана великими державами в 1830 p. ; Швейцарія була визнана незалежною на Вестфальському конгресі 1648 p. , хоч була самостійною вже в XIV ст. Союз РСР був визнаний Великобританією в 1924 р. Республіка Індія визнана світовим співтовариством у 1950 р. Україну як незалежну державу визнали й встановили з нею дипломатичні відносини чимало держав (due. додаток 3). Зокрема, першою визнала Україну Республіка Польща 2 грудня
1991 p. , а дипломатичні відносини встановила 4 січня
1992 р.
Новітні приклади — це розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини та утворення на їхній території нових держав. ; і Численні приклади свідчать про те, що держава виникає й існує самостійно. Міжнародно-правовим визнанням лише констатується "народження" держав, уряду і т. д. Визнання дуже поширене у міжнародно-правових відносинах і створює норми звичаєвого права. Часто визнання є "мовчазним". Це полегшує юридичне оформлення міждержавних відносин, у яких правотворчість є вельми складною. •
У міжнародно-правовій практиці використовується визнання де-факто і визнання де-юре.
Definitio: Визнання де-факто (лат. de factцfцyKB. — насправді) — це одна з традиційних форм офіційного визнання існуючими державами й урядами] нової держави або уряду в тій чи іншій країні. При цьому зазначати мотиви такого визнання не потрібно. Визнання де-факто звичайно застосовується у разі, коли держава, яка визнає, недостатньо впевнена у життєздатності нового уряду або самої держави чи не має наміру до якогось часу або настання певних