Міжринковий аналіз і моделювання інфляції

Міжринковий аналіз і моделювання інфляції

Раніше традиційний аналіз одного конкретного ринку вважався достатнім і врахування зовнішніх факторів було не обов’язковим.

З появою комп’ютерних технологій і миттєвих засобів зв’язку, а також тенденцій до глобалізації економічних систем світові ринки (фінансові і нефінансові, внутрішні і зовнішні) дедалі швидше поєднуються воєдино. Для визначення перспектив розвитку одного ринку необхідно вивчати інші, пов’язані з ним ринки. Тенденції світових ринків товарів, валют, цінних паперів сприяють значному впливу один на одного та на перспективи економічного розвитку всіх країн світу. Аналіз одного ринку часто не дає змоги розвіяти сумніви аналітика, тому потрібно шукати розв’язання відповідних проблем на ринках, пов’язаних із даним, наприклад між групами товарних ринків, між фінансовими і нефінансовими ринками (групи акцій і відповідні їм товарні ринки) та ін.

За допомогою міжринкового аналізу можна логічно пояснити, чому, скажімо, між товарними і фінансовими ринками у визначений час виникають певні відносини. Розрізняють товарні ринки, які чутливі до інфляції (наприклад золото, енергоносії), і які чутливі до відсоткових ставок на кредити і депозити, а також ринки акцій, які чутливі до інфляції, і акції, які чутливі до відсоткових ставок.

За допомогою міжринкового аналізу груп акцій можна визначати найбільш вигідні для інвестицій сегменти ринку акцій. У періоди посилення інфляційного тиску (коли ціни на товари зростають відносно цін на облігації) увагу слід зосередити на акціях, які чутливі до інфляції. У періоди зростання цін на облігації відносно товарних цін (коли відсоткові ставки та інфляція знижуються), краще надавати перевагу акціям, які чутливі до відсоткових ставок.

Тому міжринковий аналіз необхідний з метою:

1) моделювання і прогнозування інфляції;

2) розробки торговельних стратегій для внутрішнього і зовнішнього ринків товарів, валют, акцій і облігацій;

3) диверсифікації інвестиційного портфелю з метою зниження ризику вкладання капіталів (у товари –– як клас матеріальних активів чи в акції та облігації –– як клас фінансових активів);

4) регулювання грошово-кредитної системи на основі аналізу взаємозв’язків між товарними ринками і ринками валюти, товарними ринками і відсотковими ставками за кредити, тобто пропозицією грошей; якщо економіка перебуває у стадії занепаду, інфляції витрат, то для того, щоб стимулювати економічну активність, керівництво фінансово-кредитних установ має знизити відсоткову ставку, збільшивши тим самим пропозицію грошей і, відповідно, приріст інвестицій, а якщо економіка характеризується інфляцією попиту, то фінансово-кредитні установи можуть підвищити відсоткову ставку, зменшуючи пропозицію грошей, скорочуючи тим самим інвестиції і сукупні витрати, щоб стримати інфляцію;

5) аналізу залежності між різними товарними ринками і спорідненими групами акцій, наприклад між ринком нафти і акціями нафтопереробних підприємств та ін.;

6) міжнародних порівнянь динаміки товарних ринків, наприклад аналізу цінових тенденцій на світових і внутрішніх товарних ринках (нафти, зернових та ін.).

Для міжнародних порівнянь головних секторів ринку (товарів, грошей, цінних паперів) використовуються спеціальні світові індекси:

  • індекс світових короткострокових відсоткових ставок (WSR-World Sbort Rates) будується у зворотній шкалі так, щоб його напрям збігався з напрямом руху цін світових грошових ринків;
  • світовий індекс акцій — (WSI — World Stock
1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні