Микола Міхновський

державі, для якої плекання ін­дивідуальності єсть метою,— тоді стане зовсім зрозумілим, що дер­жавна самостійність єсть головна умова існування націй, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері міжнаціональних відносин.

Отже, виникає питання, чи визволення національне можливе для нас? П'ятий акт драми ще не наступив для нашої нації: вона переживає ще й досі довгий і важкий антракт у своїй історії. За коном щось діється, йде якась пильна праця, від часу до часу грю­котить грім, але завіса ще не піднялася. Антракт власне почався з 1654 року, коли українська республіка злучилась з московською мо­нархією політичною унією. З того часу українська нація політично і культурно помалу завмирає, старі форми життя зникають, рес­публіканська свобода нівечиться, нація знесилюється, гине, але по­тім знову відроджується, з-під попелу старовини виникає ідея но­вої України, ідея, що має перетворитись у плоть і кров, прибрати конкретні форми. Коли доводиться нам іти на свої збори під до­питливими поглядами цілої фаланги правительственних шпіонів, ко­ли українцеві не вільно признаватись до своєї національності, і коли любити вітчизну рівнозначно, що бути державним зрадником, тоді зовсім до речі виникає повне обурення питання, яким правом ро­сійське царське правительство поводиться з нами на нашій влас­ній території, наче з своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, видано закон з 17 мая 1876 року, що засуд­жує нашу національність на смерть? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено виключно росі­ян (москалів) або змоскалізованих ренегатів? На грунті якого пра­ва з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненавист-ників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова на­ших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи і підтриму­ючи її науку, штуку, літературу, промисловість і т.д. І нарешті, най­головніше, чи має право царське правительство взагалі видавати для нас закони, універсали та адміністраційні засади?

Чи становище царського правительства відносно нас єсть ста­новище права чи тільки сили, насилля? Відомо гаразд, що ми влас-новільно прийшли до політичної унії з московською державою і заступником її — царським правительством. Ця власновільність, на думку наших неприхильників, забороняє нам нарікати на неспра­ведливість того, що нам діється, бо ми ніби самі того хотіли, самі обрали собі те правительство. Це твердження примушує нас роз­глянути природу й характер угоди з 1654 року.

Держава наших предків злучилася з московською державою, "як рівний з рівним" і як "вільний з вільним", каже тогочасна фор­мула, себто дві окремі держави, цілком незалежні одна від другої щодо свого внутрішнього устрою, схотіли з'єднатися для осягнен­ня певних міжнародних цілей.

Виникає питання, чи по злуці цих двох держав обидві вони зникли, а замість їх почала існувати третя держава, наступниця тих двох? Чи, навпаки, не дивлячись на злуку, обидві держави існують поруч себе? І коли так, то який вплив мала злука на обидві держа­ви з погляду міжнародного права. Сучасна наука міжнаціонально­го права вчить, що держава може бути як простою, так і зложною. Вона каже, що дві або кілька держав можуть стати між собою до злуки і сформувати "спілку держав". Спілка держав — це така фор­ма злучення, при якій

1 2 3 4 5 6 7 8 9