Микола Міхновський
Як же злучилась держава московська з державою українською? Шляхом погодження, а погодження те вилилося у формі т. зв. "переяславських статей"
Аналізуючи постанови Переяславської конституції, приходимо до висновку, що в ній суть усі ті прикмети, які характеризують "спілку держав". Таким чином, головнійший закид, який роблять нам наші суперечники, пильнуючи довести нам безвиглядність наших стремлінь, закид, ніби ми ніколи не складали держави і через те не маємо під собою історичної підстави — є тільки випливом неуцтва й незнання ані історії, ані права. Через увесь час свого історичного існування нація наша з найбільшими зусиллями пильнує вилитись у форму держави самостійної і незалежної. Коли навіть поминути удільні часи, де окремі галузі нашої нації складали окремі держави, то перед нами виникає і литовсько-руське князівство, де геній нашого народу був культурним фактором і, найголовніше, галицько-руське королівство — спробунок злучити докупи усі галузі, усі гілки нашого народу в одній суспільній державі, спробунок, повторений далеко пізніше Богданом Хмельницьким і ще раз — Іваном Мазепою.
Таким чином, українська держава в тій формі, у якій вона сформована і уконституйована Хмельницьким, є справді державою з погляду міжнаціонального права. Суперечники наші ще закидають нам те, що українська республіка, сформована Переяславською умовою, не була самостійною державою, бо платила "данину" царському правительству. Коли й так, то все ж навіть з їх погляду українська республіка була напівнезалежною державою на зразок Болгарії, колись Сербії та інших балканських держав. Але півнезалежні держави відзначаються тим, що не мають права міжнародних зносин з надвірного боку; тим часом Переяславська конституція надавала це право українській державі. Як же, проте, розуміти ту "данину", що платила українська республіка московській монархії? Годі розв'язати це питання з погляду сучасної науки міжнародного права, бо вона не знає і не уявляє собі такої держави, яка б маючи атрибути самостійної, платила "данину", як, з другого боку, не може припустити, щоб півнезалежна держава користувалась правом посилати послів.
Це дається пояснити тільки тоді, коли згідно з текстом конституції ми приймемо, що "данина" давалася не державі московській, а цареві московському яко протекторові особливого роду, бо держава українська від спілки з Москвою виразно бажала тільки "протекції", а