Микола Міхновський

шанування і підлягання спільним інструк­ціям не тільки не виключає внутрішньої і недвірної самостійності злучених держав, але навпаки, оберігання тієї самостійності стає метою злучених держав. Держави — члени спілки зберігають пра­во міжнародних зносин поруч із заступництвом цілої спілки. Усі вони мають право по окремо зав'язувати конвенції та посилати послів, аби тільки їх міжнародні зносини не мали на меті шкодити інтересам цілої спілки або окремих членів. Така спілка цілком мож­лива не тільки поміж державами, що мають однакий політичний устрій, але й з різними формами державного устрою, і не перестає існувати навіть тоді, коли в одній з держав зміняється форма прав­ління або вмирає пануюча династія. Цим, особливо, "спілка дер­жав" відрізняється від так званої "реальної унії держав", яка може існувати тільки поміж монархічними державами і раз-у-раз може перекоротити своє існування, аби вмерла династія. Спілка держав виникає із взаємної згоди держав, що стають до спілки. Зразком "спілки держав" можуть бути Північноамериканські злучені дер­жавну Швейцарська спілка і найбільше Германська спілка.

Як же злучилась держава московська з державою українською? Шляхом погодження, а погодження те вилилося у формі т. зв. "пе­реяславських статей"

Аналізуючи постанови Переяславської конституції, приходимо до висновку, що в ній суть усі ті прикмети, які характеризують "спілку держав". Таким чином, головнійший закид, який роблять нам наші суперечники, пильнуючи довести нам безвиглядність на­ших стремлінь, закид, ніби ми ніколи не складали держави і через те не маємо під собою історичної підстави — є тільки випливом неуцтва й незнання ані історії, ані права. Через увесь час свого історичного існування нація наша з найбільшими зусиллями пиль­нує вилитись у форму держави самостійної і незалежної. Коли на­віть поминути удільні часи, де окремі галузі нашої нації складали окремі держави, то перед нами виникає і литовсько-руське кня­зівство, де геній нашого народу був культурним фактором і, най­головніше, галицько-руське королівство — спробунок злучити до­купи усі галузі, усі гілки нашого народу в одній суспільній держа­ві, спробунок, повторений далеко пізніше Богданом Хмельниць­ким і ще раз — Іваном Мазепою.

Таким чином, українська держава в тій формі, у якій вона сфор­мована і уконституйована Хмельницьким, є справді державою з по­гляду міжнаціонального права. Суперечники наші ще закидають нам те, що українська республіка, сформована Переяславською умовою, не була самостійною державою, бо платила "данину" царському правительству. Коли й так, то все ж навіть з їх погляду українська республіка була напівнезалежною державою на зразок Болгарії, ко­лись Сербії та інших балканських держав. Але півнезалежні держави відзначаються тим, що не мають права міжнародних зносин з надвірного боку; тим часом Переяславська конституція надавала це право українській державі. Як же, проте, розуміти ту "данину", що платила українська республіка московській монархії? Годі розв'язати це питання з погляду сучасної науки міжнародного права, бо вона не знає і не уявляє собі такої держави, яка б маючи атрибути самостійної, платила "данину", як, з другого боку, не може припустити, щоб півнезалежна держава користувалась правом по­силати послів.

Це дається пояснити тільки тоді, коли згідно з текстом кон­ституції ми приймемо, що "данина" давалася не державі москов­ській, а цареві московському яко протекторові особливого роду, бо держава українська від спілки з Москвою виразно бажала тільки "протекції", а

1 2 3 4 5 6 7 8 9