Микола Щорс

— Акуліна, Катерина та Ольга, брат — Костянтин. Після смерті матері батько одружився вдруге на Марії Костянтинівні Подбєло, котра народила дітей: Зінаїду, Раїсу, Лідію, Григорія та Бориса. Григорій Щорс (загадково помер наглою смертю в Ревелі наприкінці 30-х) лишив по собі спогади про брата, опубліковані в 1935 році. Дружина — Фрума Хайкіна, дочка — Валентина Халатнікова (Щорс).

 

 

 


4. Пам'яті Щорса

 

26 листопада 1938 року РНК УРСР своєю постановою № 1616[1] ухвалив спорудити (мовою оригіналу) «пам'ятник легендарному герою громадянської війни тов. Щорсу». Подію було приурочено до 20-річчя Першої повстанської дивізії, монумент відкрито на одному з бульварів Житомира (зруйнований під час німецької окупації). В 1939 році на відзнаку 20-річчя від дня загибелі Щорса Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову[2] про спорудження пам’ятника Щорсу в тодішньому Куйбишеві. В Києві пам`ятник Щорсу встановлено 1954 року на місці пам`ятника графу Олексію Бобринському. У Чернігові на Алеї Героїв у 1977 році встановлено бюст (див. Пам'ятники Чернігова) роботи скульптора О. П. Скобликова та архітектора А. Ф. Ігнащенка.

Погруддя Щорса на Алеї Героїв в Чернігові (фото 2009 року)

 

На батьківщині діє музей, директором якого довгий час була його сестра — Ольга Олександрівна Щорс († 1985). Місто Сновськ, в якому народився Микола Олександрович і де, власне, знаходиться музей, у 1935 році названо Щорсом, а селище Божедарівку у Дніпропетровській області — Щорськом (1939)

Село Білошиці, де загинув легендарний начдив, теж отримало нову назву — тепер воно називається Щорсівка.

 

В УРСР і СРСР Щорс став об'єктом культу: роман Семена Скляренка, повісті Олекси Десняка, поеми Йосипа Количева, віршовані твори Івана Кулика та Андрія Угарова, спогади Костянтина Паустовського, фільм Олександра Довженка, опери Жданова («Щopc», 1937), Йориша («Богунці», 1936) та Лятошинського («Полководець», 1937).

 

У передвоєнні часи його прізвище активно використовується у виданнях, скерованих на масового читача: «Супутник агітатора», «Пропагандист і агітатор РККА», «Календар колгоспника», «Бібліотека червоноармійця» тощо. В 1939 році Броніслав Кежун видав збірку віршів про Щорса. В тому ж році Дмитро Петровський у журналі «Новый Мир» публікує «Повість про полки Богунський і Таращанський», де вперше викладає власну точку зору на події 1919 року.

 

Широкої популярності набула «Пісня про Щорса» (музика Матвія Блантера, слова Михайла Голодного (Епштейна)), створена у 1936 році. Хоча текст був написаний на рік раніше, а музичний супровід запропонував відомий на той час композитор Іван Шишов, перший варінт під назвою «Пісня про загін Щорса» не здобув визнання. Тільки після опрацювання тексту та заміни музикального супроводу твір став відомим на всю країну.

 

У 1936 році пісню «Зібрав Щорс загін завзятих» склав сліпий кобзар Павло Носач. Невдовзі твір був опублікований в журналі «Український фольклор» (з 1939 року — «Народна творчість»). Того ж таки року на слова Олеся Юренка «Пісню про Щорса» написав Григорій Верьовка, щорсівський земляк.

 

По війні літературна епопея, пов'язана з іменем Щорса продовжується з новою силою. Низка обмежень щодо деяких персонажів громадянської війни зникає, на книжних полицях з'являються спогади та літературні вправи на історичні теми. Середи них — твори Сергеєнка, Позняка, мемуари Аралова, Ісаковича, Щаденка. У 1954 році ще одну «Пісню про Щорса» написав Андрій Лазаренко на слова Андрія Пашка.

 


Література

 

  Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

  Малий словник історії України / Відповідальний

1 2 3