Місце Г. Флобера у літературному процесі ХІХ століття

Флобера (Готьє, Бодлер, Леконт де Ліль) відстоювали цей лозунг, вкладаючи в нього певну антибуржуазну направленість. Вони вважали, що займаючись „чистим мистецтвом”, вони поривають з банальністю оточуючого життя, оберігають високі духовні цінності від впливу буржуазної моралі. Але об’єктивно лозунг „мистецтво для мистецтва” означав відмову від активного втручання в життя і був наслідком розчарування в можливість перетворення суспільства.

Флобер зі співчуттям відносився до цієї групи письменників, але його позиція була дещо іншою.

Мистецтво для Флобера – це вища сфера людської діяльності, воно є вічним у своїх досконалих зразках. Але його неминуча цінність, його вічність обумовлені тим, що воно відображає життя, відтворює цілі світи і звернуте до людини[4, 84].

 

2. 5 Форма та зміст

Однак найхарактернішою особливістю художньої манери письменника є те, що він сам називав „французьким стилем”. Пояснюючи це поняття, Флобер досить точно сформулював співвідношення змісту і форми в мистецтві:” Форма не плащ, а плоть думки . . . немає прекрасних думок без прекрасної форми і навпаки”[8, ІІІ, 331].

Ототожнення краси та істини є одним з найважливіших пунктів естетики Флобера і разом з тим ключем до питання про форму та зміст.

Єдність краси та істини передбачає єдність форми та змісту. Не може бути прекрасної форми без змісту: тоді ця прекрасна форма не мала ніякої істини. Дійсно, усі роздуми Флобера, починаючи з першого „Виховання почуттів” і до останніх листів, мають метою довести нерозривність ідеї та її вираження. „Допоки мені у будь-якій фразі не відділять форми від змісту, я буду стверджувати, що це слова зовсім позбавлені змісту

Так само, як ти не не можеш відняти у тіла його складові, тобто колір, розмір, твердість, не перетворивши його у пусту абстракцію, тобто не знищивши його, так ти не віднімеш у Думки форму, так як  Думка існує лише завдяки своїй формі”[8,І, 321. ].

Тобто, щоб написати хорошу фразу, потрібно пізнати істину, потрібно побачити її. Зміст повинен оволодіти письменником, думка повинна досягнути найвищої напруги, щоб виникла нетлінна форма, останній ідеал художності.

Таким чином, провідним є зміст, який природно і необхідно відливається употрібну форму. Потрібно точно знати, що ви хочете сказати. Потрібно віддатися почуттю і забути про форму, щоб створити довершену форму. Потрібно стати іншим – персонажем, річчю, об’єктом. Потрібно стати простим, наївним. Інакше кажучи, не думати про стиль, про форму як про щось зовнішнє і самодостатнє, тому що такої форми не існує[5, 179].

Строга відповідність між думкою та словом, між глибиною змісту та досконалістю форми, навіть музичним та ритмічним, вражало самого Флобера. Він постійно повертався до цього питання, що мало для нього першорядне значення. „Форма виникає зі змісту, як тепло з вогню”[8, ІІ, 423]. „Стиль, форма, невизначена краса є наслідком самого задуму”[8, ІV, 165].

Таким чином, Флобер виступає ярим противником формалістичних правил. Форма сама по собі, „зовнішня” форма здається йому такою ж тиранією і насиллям над духом, як буржуазна деспотія в сучасній державі. Він переконаний що форма в мистецтві відмирає, як відмирає або відімре державна влада. Під „формою” він розуміє

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні