Місце парламенту в системі державного органу зарубіжних країн

Місце парламенту в системі державного органу зарубіжних країн

Єдиним джерелом влади у демократичній державі є народ. структура влади теоретично побудована так, що державні справи вирішуються саме за його волею. оскільки пряме правління народу в сучасних умовах є практично неможливим, народ здійснює свою волю через представників, яких обирає за допомогою законодавчо закріпленої процедури виборів. так обираються голова виконавчої влади і представники влади законодавчої. Таким чином, народ опосе­редковано, через своїх повноважних представників стає автором за­конодавчих рішень, які визначають суспільно-політичні норми жит­тя і устрою суспільства.

Діяльність парламенту є надзвичайно важливою і суттєво впли­ває на діяльність виконавчої й судової гілок влади. парламент є органом представницької влади. Він є основною владною структурою дер­жави, що може протистояти виконавчій владі у її прагненні отримати якомога більше прав для реалізації власних повноважень. Будь-який дисбаланс у протистоянні цих двох владних гілок завжди несе у собі елемент загрози для демократії. На протязі багатьох століть знані сві­тові філософи, політологи та соціологи, працюючи над теоретичними засадами побудови демократичного суспільства, намагалися врахува­ти всі можливі прояви негативних рис характеру людей, які стоять за владним кермом, аби створити такі умови, за яких неконтрольовані дії владних осіб були б неможливими1.

У більшості європейських країн парламенти створювались як органи протидії необмеженій владі монарха. В Англії, наприклад, по­літичні тези проти королівської влади почали публікуватися почина­ючи з ХІІ ст. У цих творах говорилося, що законодавча влада повинна належати королю, знаті і народу. перше розгорнуте вчення про владу містилося у творах Джона Локка, який був прихильником конститу­ційної монархії і висунув ідею, за якою вона мала розподілятися на три гілки: законодавчу, яка приймає закони; виконавчу, яка ці закони виконує; і союзну (федеративну), яка відає зовнішньою політикою. За теорією Локка, органи влади не повинні бути рівноправними. За­конодавча влада має найвищий статус, але не є абсолютною. Вона є владою від народу, якому належить верховна влада

Ідеї Локка мали значний вплив на становлення парламентаризму в Англії. однак творцем класичної теорії поділу влад був Шарль Уї Монтеск’є. саме він запропонував розрізняти три основні гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову. Кожна з них, на його думку, мала бути рівною іншій. проте й тут законодавча влада ставилася на перше місце. пра­ці Монтеск’є мали великий вплив на розвиток суспільно-політичної думки в Європі. На базі його ідей були розроблені Конституції США та Франції.

ідеї Монтеск’є ґрунтовно розвинув ще один відомий громадсько-політичний діяч епохи просвітництва Іммануїл Сієс. За його теорією, прості люди не можуть правити державою. Це можуть робити лише їх представники. проте виборці того чи іншого депутата не мо­жуть нав’язувати йому свою волю. Депутати є представниками всього народу, а не лише своїх безпосередніх виборців, тих, хто за них голо­сував. Вони повинні здійснювати законотворчість, визначаючи і реалізуючи “загальний інтерес”.

Будучи переконаним, що звичайні пересічні громадяни не здатні керувати державою, Сієс заявляв про абсолютні переваги представ­ницької демократії над демократією прямою і безпосередньою. Він же, до речі, сформулював концепцію депутатського мандату: мандат повинен бути вільним, депутат повинен діяти відповідно до своїх переконаннь і сумління. Народ під час виборчого процесу може ви­значити лише мету діяльності своїх представників, але повинен дати їм повну свободу дій для досягнення суспільної мети. Народ у будь-який час може відкликати своїх депутатів, якщо вони

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні