Мистецтво абстракціонізму
Мистецтво абстракціонізму
Наприкінці 40-х років — початку 50-х усі школи західного мистецтва, зокрема сюрреалізм, були відсунуті на задній план абстракціонізмом (від лат. abctractio — далекий від дійсності).
Абстракціонізм (лат. , віддалення) - течія в образотворчому мистецтві 20 ст. , що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ (дадаїзм, кубизм, сюрреалізм).
Найвідоміше визначення абстракціонізму належить апологету цього напряму, французькому мистецтвознавцю та художнику М. Сефору. Він називав абстрактним будь-яке мистецтво, яке не містить у собі жодного нагадування про дійсність, жодного відгуку цієї дійсності. Це — "безпредметне" мистецтво. Дійсно, на полотнах абстракціоністів важко знайти що-небудь, що нагадувало б звичайний світ, що оточує людину.
Абстракціонізм можна вважати досконалою перемогою принципів дегуманізації мистецтва. Такими принципами є: безсюжетність; подолання антропоморфічного способу художнього існування (відмова від зображення людських якостей, особливостей мислення, що програмує наше сприйняття реальности); антиміметичність (ненаслідування форм реальности, відмова від її відтворення); структурна хисткість, дисгармонія, недовизначеність і формальний вихід у "повний нуль"; створення принципово відмінної мови тексту, нової граматики, правилами якої є довільність, рух, ритм, розташування у просторі кольорових мас. Абстракціонізм – не відображення зовнішнього і внутрішнього світу, а творення іншої реальности, суверенної гармонії безвідносно до дійсности й людини.
Апофеоз абстракціонізму сягає другої половини XX ст. Проте його витоки слід шукати на початку століття, коли були створені перші абстрактні композиції та здійснені спроби розробити відповідні теоретичні засади. Першим художником та теоретиком абстракціонізму вважається Василь Кандінський. Його захоплення експресіонізмом було недовгим і вже в 1912р. в книзі "Про духовне в мистецтві" він висловлює кредо абстракціонізму. Переконаний ідеаліст, людина з яскраво вираженими релігійними почуттями, В
Нове покоління абстракціоністів, яке прийшло в мистецтво після другої світової війни (Дж. Поллок, В. де Кунінг та ін. ), продовжуючи пошуки абстракціоністів початку століття, розробило нові прийоми та засоби. Зокрема, американський живописець Джексон Поллок (1912 — 1956) став засновником "абстрактного експресіонізму". Акцент він зробив на самому процесі художньої творчості, який стає самоціллю. Звідси бере початок так званий живопис — дія. В процесі роботи художник хаотично, імпульсивне накладає фарби на полотно. Для цього використовуються не лише пензлі, але й палиці, ложки тощо. Все це відповідало принципу психологічного автоматизму, який застосовувався і в сюрреалізмі.
Абстракціонізм — явище надзвичайно суперечливе в культурно-естетичному відношенні. З одного боку, експерименти абстракціоністів у галузі гармонізації кольору та форми активно використовуються художниками різних напрямів, застосовуються в дизайні, прикладному мистецтві, кіно, театрі, на телебаченні. З іншого — абстракціонізм фактично знімає критерій художньої майстерності та відкриває шлях у мистецтво людям, далеким від нього.
Середньовічне й народне мистецтво та традиції живопису авангарду