Модель розвитку сучасного міста

динамічним і дорогим містам, шкодить їх іміджу. Робочі місця у виробничому секторі заміщаються на робочі місця у сфері послуг, які забезпечують великі заробітки городянам і великі доходи до бюджету. У багатьох країнах світу на тлі збільшення числа городян фахівці спостерігають феномен "убуваючих міст": населені пункти, великі і малі, в основному орієнтовані на індустріальне виробництво, трималися на окремих промислових гігантах, сьогодні пустіють, навіть висока зарплата не може утримати в місті ту частину населення, яка зазвичай є його основою, - освічений і активний середній клас, висококваліфікованих працівників.

Якщо врахувати, що Україна індустріально-аграрна країна, з найбільш розвиненими галузями промисловості завжди займала 2% секторів світової економіки, то на даний період сектор звузився в 5-10 разів [2, с. 9]. Українські промислові підприємства не можуть більше конкурувати з багатьма світовими виробниками, в яких ціни на ідентичну продукцію набагато нижче вітчизняних.

Україні важко буде зберегти свій статус індустріальної країни, тому необхідно переходити від індустріальної економіки до інноваційної економіки і економіки послуг, що висуне нові вимоги до міського середовища. Постіндустріальна економіка - глобальна і національна реальність, що складається з економіки послуг, або сервісною, і економіки знань, інформації, контролю, управління.

Як в такій ситуації містам України знайти свою економічну і культурну нішу, як правильно оцінити ситуацію і не опинитися на узбіччі економічного розвитку? «Кожне місто може мати свою унікальну нішу. Кожне місто може стати усесвітнім центром якогось виду діяльності, якщо проявить досить завзятості» [3, с. 32]

Кращий спосіб використовувати сучасні креативні технології, інноваційний підхід до кожного конкретного міста. На першому етапі необхідно визначити головну мету в стратегічному плані розвитку міста і кількість можливостей, що надаються містом, з врахуванням віддзеркалення орієнтації на задоволення потреб жителів, але при цьому викликала симпатії і розуміння і суб'єктів, зовнішніх для території. На другому етапі необхідно провести аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників і можливостей, який дасть комплексну оцінку поточного стану міста. На третьому етапі необхідно позиціювати місто, тобто визначити положення, в якому місто знаходиться зараз, а також те положення, в якому місто має намір знаходитися в майбутньому.

Лише тоді, коли буде визначена територіальна індивідуальність міста, сукупність особливостей і ресурсів, що включає: природних, демографічних, історичних, соціальних, культурних, економічних, організаційно-правових, інформаційних, можна буде сформувати імідж, бренд і репутацію міста (рис. 1).

Не лише крупні, але і малі і середні міста виявляються конкурентоздатними на світовій арені, навіть втративши традиційні переваги промислових і торгівельних центрів, демонструють здатність створювати собі новий імідж. Під іміджем міста можна розуміти образ міста, що історично склався, як суб'єкта соціальних стосунків в системі регіону або країни, обумовлений національними, соціальними, культурологічними і власне градосоставляющими чинниками, який виявляється в супутніх комунікативних атрибутах. Для просування іміджу міста необхідне проектування бренду міста. Бренд – це образ марки товару або послуги в свідомості покупця, що виділяє його у ряді конкуруючих марок. Яскравий, стійкий бренд міста, заснований на різноманітності вражень, як від наочно-просторового середовища, так і людських відносинах, дозволяє швидко залучити інвестиції з боку внутрішніх і зовнішніх інвесторів і створити нові робочі місця, сприяючи динамічному міському розвитку, підвищенню соціальної стабільності міського співтовариства, реалізації міських програм розвитку

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні