Молодіжний рух в Україні

Молодіжний рух в Україні

В Україні сьогодні діє більш, як 60 всеукраїнських молодіжних громадських організацій, 300 регіональних – вони мають досить широкий спектр діяльності (зокрема, політичні, нейтральні до політики, культурологічні, спортивні, відпочинкові). Якщо брати до уваги статистичні дані, на початок 1998 року в Україні діяло 1,5 тисячі місцевих громадських об’єднань; на початку 2002 року вже було зареєстровано 4,5 тисяч об’єднань і їхнє число значно зростає з кожним роком. Їх систематизація є досить нелегким завданням.

Аналізуючи літературу з приводу цього питання, зауважимо що більшість джерел досить однобоко висвітлюють дане питання. Відмітимо, що в науковій літературі існує декілька підходів до типологізації (іншими словами класифікації) молодіжних громадських організацій. Основні критерії класифікації молодіжних громадських організацій:

? особливості соціальної бази молодіжних організацій;

? специфіка генезису (виникнення), організаційні принципи і структура організації;

? основні функції молодіжної організації;

? місце молодіжної організації в суспільстві;

? особливості впливу на суспільні процеси.

Типологізація може здійснюватися з урахуванням наступних факторів:

? етнічні, расові приналежності учасників;

? стать молодих людей;

? регіональні особливості;

? вік учасників (діти, підлітки, молодь);

? професійні особливості учасників (студенти, бізнесмени. );

? стан здоров’я (організації інвалідів).

Можна також в основу класифікації покласти наступні принципи:

? особливості членства (індивідуальні, колективні, змішані)

? степені демократичності (демократичні, недемократичні)

? ступені відкритості (легальні, напівлегальні, нелегальні)

? відношенні до соціально-економічної політики у суспільстві (ультраліві, ліві, лівоцентричні, центричні, право центричні, ультраправі)

? степені впливу на молодь (дуже впливові, впливові, маловпливові, невпливові)

? відношення до історичного розвитку даного суспільства його політичної системи (прогресивні, консервативні, реакційні)

? степені релігійної приналежності (релігійні, атеїстичні, світські)

? способу фінансування (державні, політичні, недержавні або громадські)

? по рівню існування (всеукраїнські, регіональні, місцеві)

? за характером існування (формальні, неформальні)

? за кількістю членів (масові, мало чисельні)

Окремо слід зупинитися на молодіжних організаціях і політичних партіях

Ні одна із молодіжних організацій не може стояти поза політикою, оскільки «молодіжна організація маючи певні цілі і завдання контактує з дорослими політичними партіями, а досягти своїх цілей можна лише на основі системи певних цінностей.

Будь-яка молодіжна організація не будучи безпосередньо політичною має тим не менше пряме відношення до політики, тому що займаючись вихованням молоді, в тому числі формуванням ідейних переконань, політичної культури – така діяльність просто не може бути аполітичною». Це чітко видно підчас виборчих компаній, референдумів та інших масових заходах.

? За політичним принципом (деполітизовані, з широкою ідейною платформою, високо політизовані)

Наведемо конкретні приклади молодіжних організацій за політичним принципом:

Деполітизовані – в їхній склад входять молоді люди, які мають не однакові ідейні платформи, і займають різні політичні позиції. Базою таких молодіжних організацій є матеріальна і організаційно-кадрова основа. Вони, як правило, є недовговічними та неміцними. Наприклад, „Український молодіжний авангард”, „Спілка української молоді”, „Союз українського студентства”.

Молодіжні організації з широкою ідейною платформою об’єднують молодь яка має приблизно однакову орієнтацію – вони орієнтуються на декілька „дорослих” політичних формувань (соціалістичний вибір). Наприклад, „Соціалістичний конгрес молоді”, „Молоді республіканці України”.

Високо політизовані молодіжні організації є