Молодіжний та дитячий рух в Україні

„Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики”

 - Національна програма підтримки молоді на 2003 – 2008 роки

 Окрім вказаних законодавчих актів нормативна база включає також програми та статути молодіжних організацій, адже вони є важливою складовою регулятивної підсистеми – вони правові основи громадських організацій, завдяки статутам організації протікає внутрішнє життя об’єднання, регулюються взаємовідносини з іншими організаціями а також формуються звичаї, традиції політичного та громадського життя.  

4. Комунікативна система молодіжного та дитячого руху.

 Комунікативна система. До загальноукраїнських ЗМІ відносяться:

 - Загальнополітична молодіжна газета „Молодь України”

 - Молодіжна редакція „Європа центр” – національне радіо

 - Творчо виробниче об’єднання „Нове покоління” – національне телебачення України 

Молодіжний та дитячий рух в Україні у контексті державної молодіжної політики.

1. Міжнародні підходи до формування молодіжної політики в світі.

 В Україні у 80-х роках відбулася зміна у філософії від ідеалів суспільства загальної благодаті до підвищення особистої відповідальності. З’явилося розуміння того, що молодь не можна розглядати як єдину однорідну групу і що до неї необхідно застосовувати індивідуальні та гнучкі підходи. Це породило тенденцію до децентралізації у формуванні молодіжної політики з делегуванням відповідальності місцевим органам влади і залученням до цієї роботи місцевих молодіжних організацій.

 Кожна країна має свої підходи політичні засоби стосовно молоді. Проте в цілому виділяють два основні підходи, зокрема:

 - Реактивний

 - Проактивний

 Зауважимо, що на практиці ці два підходи можуть застосовуватися у сукупності з метою формування цілісної стратегії, розглянемо кожний із зазначених підходів.

 Реактивний підхід передбачає, що держава реагує на проблеми а молодь (у політичному розумінні) стає ненадійною частиною суспільства (електорату)

Політичні заходи носять патерналістський характер (від латинського батьківський) – це є показна благодійність, удаване піклування про потреби молодих людей. Метою цього підходу є визначення для молоді пануючих суспільних норм. У якості лише „надзвичайного” засобу може бути ефективним стосовно наявних або виникаючих потреб вразливих груп молодого населення. Проблема полягає в тому, що реактивні політичні заходи здійснюються відокремлено, не утворюючи послідовної системи та стратегії.

 Проактивний підхід, якому віддається перевага в останні роки, тісно пов’язаний із дискусіями про долю молоді. Він передбачає такі заходи, які б дозволили молодим людям застосовувати свої здібності і брати участь у розвитку суспільства в тому числі у галузях і сферах, які безпосередньо стосуються їхніх інтересів. Це означає, що молодь безпосередньо залучається до розробки і втілення молодіжної політики.

 Відзначимо, що в Західній Європі все ширше визначається необхідність державної молодіжної політики, яка включала б конкретні заходи і програми, що здійснюються на місцевому рівні, тому що молоді люди є досить неоднорідною групою, що постійно змінюється, отже запропоновані їм програми повинні відображати цю неоднорідність та залучення самих різних груп молоді – а це найефективніший на місцевому рівні.  

2. Державна молодіжна політика в Україні її суть та особливості.

 Державна молодіжна політика складається із ряду документів. Перший нормативний документ щодо молодіжної політики в Україні: Декларація „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від 15 грудня 1992 року. У цьому законі проголошено, що державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави і вона здійснюється в інтересах

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні