Моральні проблеми людської діяльності і спілкування

План

1. Проблеми моральної діяльності: її практичні і моральні виміри.  

2. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.  

3. Співвідношення мети і засобів у людській діяльності 

4. Спілкування як царина людської моральності 

Література.  


1. Проблеми моральної діяльності: її практичні і моральні виміри.

 Концепція моральної діяльності − одна з основних складових чистин етики. Саме з практичних справ, реальної поведінки ми зде­більшого дізнаємось про справжню вартість поглядів та ідей людсь­кої особи.

Щодо моральної діяльності існує два підходи:

1) широкий − коли діяльність є моральною, якщо узгоджується з вимогами моралі, її нормами та цінностями (тобто коли люди­ни сумлінно виконує свій обов'язок, з повагою ставиться до близь­ких, дотримується правил порядності, тому є всі підстави вважити її діяльність моральною) і аморальною, якщо ці принципи та норми порушуються.

2) у вузькому — моральною є лише така діяльність, яка ґрунгусться на усвідомленому виборі її суб'єкта і має на меті активне

3) твердження певних моральних цінностей.

Проблема, з якої починається етика як теорія моральної діяльності, це проблема свободи. Адже саме свобода зумовлює можливість вибору і передбачає відповідальність людини за свої вчинки та за своє буття загалом.

Свобода − в широкому сенсі відсутність тиску або обмеження

Стоїки стверджували, що свобода полягає в розумності. А Спіноза і Гегель — що свобода є необхідність. Тобто, свобода полягає в розумінні об'єктивних меж дії і зусиль по їх розширенню. Ці обме­ження можуть полягати і в незнанні, і невмінні, і у страху. Це страх свободи.

Свобода — це характеристика дії здійсненої:

  •  із знанням і врахуванням об'єктивних обмежень;
  •  за власним бажанням без будь-якого примусу;
  •  в умовах вибору можливостей.

В етиці виокремлюють наступні виміри свободи (різновиди сво­боди):

  •  свобода дії;
  •  свобода творчості;
  •  свобода самореалізації;
  •  свобода вибору;
  •  свобода хотіння;
  •  свобода волі.

Свобода дії — це свобода реалізувати свої наміри, досягти влас­ної мети, одне з основних прагнень людини (право робити, те що хочеш).

Свобода творчості − право людського суб'єкта втілювати свої мрії і задуми, створювати щось нове, підвладне лише власним зако­нам. Від «свободи дії», «свобода творчості» відрізняється не утилі­тарною спрямованістю (творчість має на меті внутрішню доскона­лість, а не задоволення життєвих потреб) і передбачає зосередже­ність в науці, мистецтві, філософії.

Свобода самореалізації − як самоздійснення і самореалізації, адже діючи і створюючи нове, людина тим самим виконує і здійс­нює саму себе. Свобода самореалізації виступає як щось спільне для «свободи дії» та «свободи творчості», як можливість бути собою, реалізувати своє життєве призначення. Але ні свобода дії, ні свобода самореа­лізації, ні свобода творчості не мають безпосередньо етичного хара­ктеру. Вони звичайно породжують моральні проблеми. Однак, суто моральна проблематика свободи починається саме там, де ідеться про вибір тих або інших вимірів, цінностей, цілей, варіантів поведі­нки, тобто вибір виявлень людської волі.

 Свобода вибору

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні