Моральні проблеми людської діяльності і спілкування
План
1. Проблеми моральної діяльності: її практичні і моральні виміри.
2. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
3. Співвідношення мети і засобів у людській діяльності
4. Спілкування як царина людської моральності
Література.
1. Проблеми моральної діяльності: її практичні і моральні виміри.
Концепція моральної діяльності − одна з основних складових чистин етики. Саме з практичних справ, реальної поведінки ми здебільшого дізнаємось про справжню вартість поглядів та ідей людської особи.
Щодо моральної діяльності існує два підходи:
1) широкий − коли діяльність є моральною, якщо узгоджується з вимогами моралі, її нормами та цінностями (тобто коли людини сумлінно виконує свій обов'язок, з повагою ставиться до близьких, дотримується правил порядності, тому є всі підстави вважити її діяльність моральною) і аморальною, якщо ці принципи та норми порушуються.
2) у вузькому — моральною є лише така діяльність, яка ґрунгусться на усвідомленому виборі її суб'єкта і має на меті активне
3) твердження певних моральних цінностей.
Проблема, з якої починається етика як теорія моральної діяльності, це проблема свободи. Адже саме свобода зумовлює можливість вибору і передбачає відповідальність людини за свої вчинки та за своє буття загалом.
Свобода − в широкому сенсі відсутність тиску або обмеження
Свобода — це характеристика дії здійсненої:
- із знанням і врахуванням об'єктивних обмежень;
- за власним бажанням без будь-якого примусу;
- в умовах вибору можливостей.
В етиці виокремлюють наступні виміри свободи (різновиди свободи):
- свобода дії;
- свобода творчості;
- свобода самореалізації;
- свобода вибору;
- свобода хотіння;
- свобода волі.
Свобода дії — це свобода реалізувати свої наміри, досягти власної мети, одне з основних прагнень людини (право робити, те що хочеш).
Свобода творчості − право людського суб'єкта втілювати свої мрії і задуми, створювати щось нове, підвладне лише власним законам. Від «свободи дії», «свобода творчості» відрізняється не утилітарною спрямованістю (творчість має на меті внутрішню досконалість, а не задоволення життєвих потреб) і передбачає зосередженість в науці, мистецтві, філософії.
Свобода самореалізації − як самоздійснення і самореалізації, адже діючи і створюючи нове, людина тим самим виконує і здійснює саму себе. Свобода самореалізації виступає як щось спільне для «свободи дії» та «свободи творчості», як можливість бути собою, реалізувати своє життєве призначення. Але ні свобода дії, ні свобода самореалізації, ні свобода творчості не мають безпосередньо етичного характеру. Вони звичайно породжують моральні проблеми. Однак, суто моральна проблематика свободи починається саме там, де ідеться про вибір тих або інших вимірів, цінностей, цілей, варіантів поведінки, тобто вибір виявлень людської волі.
Свобода вибору