Морфемна будова слова

для надання мові урочистості (пор. у Т. Г. Шевченка: «Возвеличу малих отих рабів німих») або з гумористичною метою (пор. : у Т. Г. Шевченка: Та хоч старенький божий глас возвисъте, дядино), сприймалися як застарілі вже і в давній українській мові.

У сучасній українській мові є такі слова, в яких суфікси або префікси можна виділити тільки умовно, бо вони давно вже злилися з кореневими частинами слів. Префіксів це сто­сується тільки частково. Так і тепер уживаються префікси су- (пор. : супутник), па- (пор. : пагорб), але їх не можна вже виділити в словах сусід, патока. Що ж до давніх суфіксів, то деякі з них зникли зовсім. До колишніх суфіксів належать -р (пор. : жир і жити, дар і дати), -оч (світоч). З погляду слово­твірної будови сучасної української мови в словах жир, дар, пир і под. не виділяється колишній суфікс -р, а в слові світоч — колишній суфікс -оч. Навпаки, є дуже «молоді» префікси й суфікси. Вони утво­рилися недавно внаслідок об'єднання двох префіксів або суфіксів в одному. До таких новотворів належать префікси зне-, обез- (знеболити, обезболити), -івськ-, -нича-

Порівняйте будову таких пар слів: батьківський і горьківський, капосничати і ліберальничати. У слові батьківський два суфікси: суфікс  присвійності -ів- (як у словах батьків, синів,  робітників) і суфікс відносності -ськ- (як у словах сільський, командирський, учительський). Слово ж горківський утво­рилося безпосередньо від псевдоніма видатного пролетарського письменника Максима Горького — Олексія Максимовича Пеш­кова. Те ж саме стосується і слів капосничати і ліберальни­чати. Перше з них утворилося за допомогою суфікса -а- від іменника капосник, що має в своєму складі суфікс -ник, друге — від іменника ліберал (слова «ліберальник» немає і не було) за допомогою нового суфікса -нича-. Новоутворені суфікси -івськ-  і -нича-  звуться складними.  

10. СПРОЩЕННЯ, УСКЛАДНЕННЯ І ПЕРЕРОЗКЛАД ОСНОВ

Спрощенням основ називається таке явище, коли зникає межа між двома чи кількома частинами слова або втрачається якась їх частина. З цього погляду спрощенням слід називати ті основи, в яких колишні префікси або суфікси приєдналися  до коренів:  сусід - сусід, патока – патока, жир - жир, орел – орел, гребінь – гребінь, погріб – погріб і под. Але це тільки один з різновидів спрощення основ. Трап­ляються випадки, коли до кореня приєднується частина ко­лишнього префікса. Поділімо на значущі частини слово взути; для цього порівняймо взути з однокореневими назути, озути, що й дають підставу ви цілити в цих словах префікси в-, на-, о- і корінь -зі/-. Проте історично з в цьому корені належить до колишнього префікса вз- (порівняйте російські дієслова взвести, вз(о)рвать і под. ). Отже, префікс може не повністю зливатися з коренем, а тільки частково.

Спрощення основ відбувається й тоді, коли при зіткненні кореня і суфікса виникає надмірне нагромадження приголос­них звуків, наприклад: поїзд — поїзний.

У рідкісних випадках із складу кореня може виділятися суфікс. Якщо порівняти між собою слова зонт і зонтик, то можна зробити висновок, що друге утворилося від першого як його зменшена форма за допомогою суфікса -ик: зонт — зонтик. Насправді ж перше утворилося від другого. Слово зонтик прийшло до нас із російської мови, куди воно, в свою чергу, потрапило