Морфологічні засоби стилістики

Морфологічні засоби стилістики

  У стилістичному плані морфологія використовується, по-перше, при наявності близьких за походженням явищ або, по-друге, розподілу морфологічних одиниць за окремими стилями мови, де вони вживаються з різною частотністю.

 Морфологічні синоніми – це граматичні форми того самого слова, які розрізняються засобами граматичного вираження: повні форми (дрібний, дрибная, дрібноє, дрібнії) та стягнені форми прикметників (дрібен, дрібна, дрібне, дрібні).

 Стилістичні можливості окремих морфологічних категорій

  1.  Категорія роду: В офіційно-діловому мовленні перевага надається формам чоловічого роду навіть при наявності жіночих відповідників, напр. , лікар Надія Іванчук. Форми з –кавживаються в художньому, публіцистичному та розмовному стилях. Найабстрактнішим є середній рід, найчастіше вживаний у науковому стилі, де не допускаються варіантні форми. Ширшими є можливості цієї категорії у художньо-белетристичному та розмовному стилях. За їх допомогою можна створити пестливий (ласкавий) тон, відтінок $, співчутливе, прихильне чи навпаки зневажливе ставлення, а також дитяче сприйняття світу. Найчастіше середній рід використовують при створенні негативних характеристик.
  2. Категорія числа: Офіційно-діловий стиль надає перевагу іменникам, що вживаються лише в однині (запровадження, скасування) чи лише у множині (кадри, ресурси, фінанси), натомість науковий стиль використовує специфічну множину речовинних іменників на позначення видів, сортів, ґатунків речовин. У художньому стилі така множина є засобом експресії чи масовості (чаї, кави; шумлять пшениці, жита). У критичних наукових статтях уживається т. зв.  авторська форма множини (не тільки для висловлення власних думок, а й для наукового узагальнення, напр. , Ми зафіксували достатню кількість прикладів, щоб. . . ). Здебільшого у таких випадках використовуються дієслова теперішнього часу у множині, безособові конструкції і непрямі відмінки займенників (у роботі розглядаються норми літературної мови = безособова конструкція).  Пошана множина (vykání) позначається 2-ою особою множини займенників та дієслів (Чому ви мені не вірите? Чому ви мені не вірили?)
    Вислови на зразок Ви казав. . . , Ви була. . .  не відповідають літературній нормі, є ознакою просторічності мовлення. Один із варіантів (розмовний) – множинні форми займенників та дієслів у сполученні з одниною іменника (мої тато, мої мама). Існує і пошана однини – звернення до визначних сучасників, історичних осіб, для висловлення шанобливості, піднесеності, напр. :

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,

Поки сонце в небі сяє,

Тебе не забудуть.

(Т. Шевченко – На вічну пам’ять Івану Котляревському)

  1. Ступені порівняння та розряди прикметників: Офіційно-діловий та науковий стилі використовують переважно відносні прикметники (надзвичайний, повноважний, дипломатичні стосунки). Навіть якісні прикметники термінологізуються і переходять у розряд відносних (білі та червоні порічки – різновид смородини, ?erného rybízu, білий та червоний тут терміни, тому вони належать до відносних прикметників). Приклади: геополітична ситуація, громадсько-політичні партії тощо. Значна кількість термінів утворюється за допомогою іменникових означень, напр. , Міністерство закордонних справ, обмін речовин.  Проста форма вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників нейтральна й використовується у всіх стилях (приваблива дівчина – більш приваблива).  Складена = аналітична форма має відтінок книжності, тому вживається паралельно з простою в офіційно-діловому й науковому стилях. $ ознаки створюються також за допомогою префіксів арх-, гіпер-, над-, ультра-, які в офіційно-діловому та науковому стилях мають нейтральне та в художньому та публіцистичному емоційно-експресивне забарвлення.
  2. Стягнені і нестягнені форми: Нормативними та звичайними є повні форми прикметників. Короткі та нестягнені форми прикметників (чи займенників) характерні для народної творчості
1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні