Мовна норма - категоріальне поняття культури мови

мова". Компонент "нормованостi", звичайно, характерний для обох цих понять, але рівень їх стандартності не однаковий. Нормативність не збіднює мови, а, навпаки, відшліфовує її для виконання багатогранних суспільних функцій. У понятті "літературна мова" стабільність має характер гнучкості, припускає функціональні варіанти, тоді як стандартна мова, як правило, прагне до однотипності.

Як уже підкреслювалось, норма у мові є категорією суспільно-історичною, соціально-естетичною, вона відображає і фіксує живий процес мовної комунікації і повинна сприяти дальшому прогресу в мові, засвоєнню того нового, що його приносять потреби багатогранного суспільного розвою, нові досягнення науки і культури.

Література

1. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. – К., 1990.

2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

3. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. – К., 1976.

4. Струганець Л. Культура мови. Словник термінів. – Тернопіль, 2000.

5. Струганець Л. В. Теоретичні основи культури мови. – Тернопіль, 1997.

6. Новое в зарубежной лингвистике: Выпуск 20. – М., 1988.

7. Актуальные проблемы культуры речи. – М., 1970.

8. Головин Б. Н. Основы культуры речи. – М., 1988.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні