Мовна норма - категоріальне поняття культури мови

кінця усі формальні можливості, якi представляє мова" (Булаховський, 1952, 130). Система не може існувати, якщо вона не реалізується. Отже, для Е. Косеріу "система" і "норма" є взаємозумовлені і нерозривно пов'язані поняття лінгвістичної науки. Аналогічні ідеї висловлював ще І. Бодуен де Куртене, а пізніше Є. Поливанов та А. В. де Гроот. Таке розуміння норми і системи цінне для культури мови тим, що воно, на нашу думку, не дає ніяких підстав оголошувати проблему норми і нормалізації позамовною.

Питання про природу і характер обмежень, які накладаються на можливості, що надає система, як зазначає П. Алексєєв (Алексеев, 1977, 44–45), ще далеке від свого вирішення, яке залежить від того, яким чином відповісти на цілий ряд окремих питань:

1. Чи входять у поняття норми мовні засоби, і що таке ці засоби — чи тільки абстрактні схеми, моделі, еталони, чи також конкретні одиниці і їх класи? Е. Косеріу виключає мовний матеріал з норми, а празькі лінгвісти, навпаки, передбачають його наявність у ній.

2. Чи зв'язана норма безпосередньо з мовленнєвою ситуацією?

3. Норма являє собою тільки можливості чи також і вибір можливостей?

4. Чи слід включати в поняття норми можливості, що реалізуються, крім уже реалізованих і потенційних? Якщо так, то чи є різниця між нормою і можливостями, що реалізуються, і узусом? Як взагалі співвідносяться у такому випадку (якщо різниця є) норма і узус?

5

Чи доцільно для розуміння природи норми протиставляти нормі, яка існує у свідомості колективу носіїв мови, кодифікацію норми? Бо ж не протиставляють системі мови опис цієї системи, тобто конкретні словники і граматики.

6. Чи доцільно протиставляти статику і динаміку норми, розглядаючи її в межах загальної схеми мовленнєвої діяльності?

У мовознавчій літературі обговорення проблем норми весь час пов'язується з трьома основними поняттями — "система мови", "норма мови" і "літературна норма". На підставі залученої ним наукової літератури М. Пилинський у вигляді схем визначає спiввідношення між цими поняттями (Пилинський, 19761, 90).

Норма, за Е. Косеріу, з певного погляду є вужчою, ніж система. Адже система — це "система можливостей", а далеко не всі можливості реалізуються в нормі. Літературна норма відповідно є ще вужчою і розглядається як певна частина мовних норм, "деяка сукупність колективних реалізацій мовної системи, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку, що усвідомлюється ним як правильні і зразкові". Така схема відношень є цілком логічною, хоча і трохи спрощеною. Тут не враховано, наприклад, співвідношення з мовленням.

Культура мови має справу з конкретними мовними фактами. Серед них є найістотніші для даної мови, які відбивають основні її характерні риси. Це, зокрема, звучання фонем у їх сильних позиціях, основні граматичні морфеми, основний лексичний склад мови та ін. Такі факти розглядають як найбільш незмінну і суттєву частину норми. Це обов'язкові "системні" норми, які часто становлять "єдину можливість" і не мають або майже не мають винятків. Сукупність цих норм не тотожна системі мови, але дає найповніше і найточніше уявлення про неї. Отже, умовно системні норми можна вважати системою мови. Це відповідає і наведеним

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні