Мовна норма - категоріальне поняття культури мови
Ця схема добре відбиває залежність літературної норми насамперед від мовної системи, цілком відповідає тим основним завданням, які ставить перед собою культура мови: додержання насамперед системних норм, а вже потім і всіх інших.
Недолік визначення норми в Е. Косеріу як обов'язкової реалізації системи деякі мовознавці вбачають у її статичності. Таке розуміння виключає з норми потенційність, яка таким чином приписується тільки системі. Л. Скворцов розширює поняття норми, розрізняючи норму реалізовану (втілену) (вона ототожнюється з нормою в розумінні Е. Косеріу) і потенційну (яка може бути реалізована, невтілену). Реалізована норма складається з двох частин: 1) актуалізована частина (сучасна, продуктивна, активно-діюча, добре усвідомлювана і практично кодифікована) і 2) неактуалізована частина (до неї включаються архаїзми, варіанти норми, що старіють, а також рідко вживані варіанти, дублети і т. ін. ). Норма, яка може бути реалізована, в свою чергу також розпадається на дві частини: 1) неологізми і новоутворення, які стають нормою, на різних рівнях мови і 2) принципово некодифікована сфера мовленнєвої діяльності (індивідуальні, оказіональні, створювані на випадок і т. ін. , але необхідні у процесі спілкування утворення (Скворцов, 1980, 28). Таке розуміння перешкоджає ототожненню норми літературної мови з уявленням про ідеальний недосяжний зразок, воно перебуває також у відповідності з динамічністю норми.
Детальну історію розвитку поняття норми подає Н
У сучасному мовознавстві поняттям узусу оперують все частіше. Різні вчені вкладають у цей термін різний зміст. Одні ототожнюють його з індивідуальним мовленням. Інші розуміють узус як постійний рух пристосування мовної системи до суспільних потреб її носіїв. Треті називають узусом мовні норми за межами літературної мови, а також окремі нормативні підсистеми в складі літературної мови. "Словник лінгвістичних термінів" Д. Ганича, І. Олійника дає таку дефініцію цього поняття: "Узус (лат. usus — звичай, правило). Прийняте носіями певної мови вживання слів, словоформ, синтаксичних конструкцій тощо" (Ганич, Олійник, 1985, 316).
Усі ці тлумачення узусу дають змогу твердити, що він включає як традиційні, стійкі, правильні, так і нетрадиційні, оказіональні й помилкові реалізації мовної системи. Узус мови неоднорідний, він змінюється від місцевості до місцевості, але залежить також і від суспільного становища мовців.
Визначимо відношення понять "система", "норма мови" й "узус" до