Мовна проблема в Україні

для роз’яснення західним колегам своєрідності української ситуації, яка не завжди вкладається в ті стереотипи, що нам механічно нав’язують.

Звичайно, це не знімає з української держави обов’язку піклуватися про мови національних меншин, особливо малих національних груп. До задоволення їхніх мовно-культурних потреб ще далеко, — за винятком хіба тих меншин, які мають досвід самоорганізації і підтримку з боку держав походження (угорці, поляки, молдавани і румуни, євреї). Набагато гірша ситуація у тюркомовних груп, у греків Приазов’я, гагаузів, а найтяжча — у кримських татар, реальний мовно-культурний статус яких зовсім не відповідає їхній ролі корінного народу, конституційному статусові кримськотатарської мови як однієї з трьох державних у Криму.

І все-таки треба підкреслити: ключем до цілковитої нормалізації мовної ситуації в Україні є емансипація української мови. Коли вона функціонуватиме як мова повноправного державного народу, задовольнятиме всі потреби суспільного життя, — її «визнають» і ігноранти, як принципові, так і ситуаційні, її поважатимуть і свої, і чужі, а головне — зникнуть непорозуміння, зникне напруження, бо все стане на свої природні місця.

Майже сто років тому Михайло Грушевський сказав: «Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи, то треба нарешті почати з поваги до самих себе».  

Аналіз причин виникнення мовної проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання

Незалежна Україна успадкувала деформовану мовну ситуацію, що склалася внаслідок насильної асиміляції українців. Під гаслами боротьби з “малоросійським сепаратизмом” та “українським буржуазним націоналізмом” знищувалася їх мовно-культурна ідентичність

Природне бажання українців зберегти українську мову розглядалося як прояв прагнення до державної незалежності.

Мовна ситуація, що склалася в Україні, значною мірою є наслідком широкого застосування в радянські часи прямого і прихованого примусу, спрямованого на запровадження обмежень у використанні української мови з метою її поступового витіснення з усіх сфер суспільного життя. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українці становлять 77,8 відсотка населення України, тоді як українську мову визнає рідною лише 67,5 відсотка. В багатьох регіонах України у міській комунікації, масовій культурі, інформаційному просторі домінує російська мова.

Нормалізації мовної ситуації в Україні заважає не лише відсутність ефективної державної мовної політики, а також політизація мовного питання під час виборчих кампаній, політичні спекуляції з боку певних внутрішньо- і зовнішньополітичних сил, які свідомо прагнуть викликати штучне протистояння у суспільстві. Особливо небезпечними є необґрунтовані вимоги окремих політиків позбавити українську мову статусу єдиної державної, що неминуче призведе не лише до швидкого витіснення української мови з офіційного спілкування, а і до подальшого звуження сфери її використання.

В умовах ринкової економіки, реалій відкритого суспільства, помітного скорочення населення в сільській місцевості та іноземної мовно-культурної експансії відбувається посилення процесів деукраїнізації мовно-культурного та мовно-інформаційного простору, що призводить до масового порушення мовних прав українців.

Негативні тенденції виявляються на ринку друкованих засобів масової інформації. Річний тираж журналів та інших періодичних видань українською мовою у 2006 році становив 17 відсотків, тоді як ще в 1995 році — 70 відсотків (щодо російськомовних видань ці цифри навпаки зросли від 18 до 72 відсотків). Національний мовно-культурний і мовно-інформаційний простір заполонила іноземна продукція, а в деяких регіонах, зокрема на

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні