Мовна проблема в Україні

сході та в Автономній Республіці Крим, застосування української мови в телерадіоефірі залишається мінімальним. Незадовільна ситуація склалася на книжковому ринку та у видавничій справі. У 2007 році порівняно з 1990 роком тираж виданих в Україні книжок зменшився із 170 до 52 млн. примірників), а кількість книгарень — майже в 9 разів (з 3205 до 365). Вироблена в Україні продукція виявляється не завжди конкурентоспроможною і не може задовольнити масовий попит.

Особливої уваги потребує ситуація у сфері кінематографії. Лише в 2006 році розпочато дублювання, озвучення або субтитрування українською мовою іноземних фільмів.

В Україні триває процес функціональної деградації мов національних меншин. За даними всеукраїнського соціологічного опитування 2005 року лише 1,5 відсотка населення України визнають рідними інші, ніж українська або російська, мови і тільки 0,2 відсотка становлять представники національних меншин, що спілкуються в сім’ї рідною мовою. Мови деяких національних меншин опинилися під загрозою функціонального занепаду і зникнення.

Надання українській мові статусу державної не позбавляє права громадян України вільно використовувати будь-яку мову в приватному спілкуванні та для задоволення інших потреб в усіх сферах приватного життя.

Утвердження і розвиток української мови повинні поєднуватися з дотриманням мовних прав громадян України, що належать до національних меншин, які історично проживають на території України.  

Шляхи і способи розв’язання мовних проблем

Для реалізації державної мовної політики передбачається підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України відповідні проекти законів, розробити та забезпечити виконання державних цільових програм, вжити заходів для підтримки громадських ініціатив, налагодження конструктивного діалогу між органами державної влади, органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями щодо розв’язання мовних проблем.

Ефективна реалізація державної мовної політики потребує чіткої координації дій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, Національної академії наук України, Академії педагогічних наук України, громадських організацій і творчих спілок, підприємств, установ та організацій.

Реалізація Концепції здійснюватиметься у два етапи.

На першому етапі (2008—2010 роки) планується приведення законодавства про мови у відповідність з Конституцією України;

На другому етапі (2011—2015 роки) передбачається створення оптимального мовного простору, розроблення та виконання Державної програми розвитку і функціонування української мови

Висновки

1. Мова є однією із головних складових ознак етносу.

2. Рівень розвитку національної мови відображає рівень розвитку самої нації та її культури.

3. Мова етносу тісно пов'язана з його національним характером та менталітетом.

4. Володіння рідною мовою — це засіб проти стандартизації та уніфікації: перемога культури над технократизмом; боротьба національного "я" проти інтернаціонального знеособлення і бездуховності.

5. Кожен свідомий громадянин (особливо працівник культури) має рідномовні обов'язки: їх не можна ігнорувати; не можна поступатися своїми мовними правами, бо цим ми ослаблюємо свій народ, віддаємо його життєву силу па користі. інших етносів.

6. Мова є одним з головних етнозберігаючих чинників.

Список використаної літератури

  1. Націоналізм: Антологія. – К. : Смолоскип, 2000
  2. Основи етнодержавознавства. Підручник
1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні