Музичний рух українців в Америці

План

Музичний рух української діаспори

Українські композитори діаспори в Америці

Використана література 


Музичний рух української діаспори

Українська музична культура впродовж XX століття творилася не лише на теренах рідної землі, але і далеко за її межами. Якщо складні соціально-політичні процеси в Україні не дозволяли пізнавати та науково вивчати культурницькі процеси української діаспори, то сучасний розвиток нашого суспільства сприяє цьому. Вивчення історії української музики має на меті сформувати цілісну картину українського музично-культурного простору. Проте, вона не може бути повноцінною без великого пласта надбань у царині музичної культури української діаспори XX ст. Можливість опрацьовувати заборонені раніше архіви, закордонні видання, періодику, живих контактів з діячами зарубіжжя, які з'явилася з часу проголошення незалежності України, сприяє науковому вивченню даної проблеми.

Тому актуальним є повернення невідомих і забутих імен митців, які утверджували українську музичну культуру в іноетнічному середовищі. Серед них вагоме місце займають композитори - вихованці Київської, Харківської, Петербурзької, Празької, Віденської консерваторій, Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка у Львові. Своєю багатогранною творчістю вони підтвердили, що контекст української музичної культури відкритий для найновіших, сучасних стилів і композиторської техніки.

Вражає полістилістика композиторської творчості закордонного українства: тут є представники неоромантизму, постромантизму, імпресіонізму, експресіонізму, неокласицизму, модернізму, серіальності, авангарду та інших стилів XX ст.

Так, у творчості Зеновія Лиська знаходимо експресіоністичні тенденції неокласицизму, модернізму; у Федора Якименка - синтез елементів романтизму з елементами французької імпресіоністичної музики; різножанрова композиторська творчість Антіна Рудницького поєднує здобутки німецького романтизму, бузонівського неокласицизму з мелосом української народної пісні, а в окремих творах стиль композитора окреслюється як „урбанізм" - прояв модернізму; Стефанія Туркевич-Лукіянович у 1930-ті рр. проявляє себе у поєднанні неоромантизму з неокласицизмом, а в останні роки життя (1972) поєднує неокласичний стиль з жорсткістю quasi серійного тематизму, або працює в рамках постімпресіоністичного стилю; Мар'ян Кузан близький до імпресіонізму, а також до конструктивізму серійної системи.

Однією з прикмет індивідуального композиторського стилю митців діаспори є багатоджерельність - співіснування різних жанрово-інтонаційних та історико-стильових шарів.

Улюбленими жанрами українських композиторів зарубіжжя були пісенно-хоровий та інструментальний (твори для фортепіано, скрипки, бандури), що було зумовлено як умовами побутування, так і смаками публіки. Разом з тим композитори працювали і у масштабних формах (ораторії, опери, симфонії).

Обравши акапельне хорове письмо (О

Кошиць, М. Гайворонський, А. Гнатишин, М. Федорів та ін. ), митці діаспори продовжували українську співочу традицію, слідуючи шляхом Миколи Лисенка. У XX столітті хорова музика стала провідною галуззю як в Україні, так і діаспорі. Світове визнання унікальності музичного фольклору українського народу і національного хорового виконавства хорів О. Кошиця, Д. Котка, М. Антоновича, А. Гнатишина визначало культуротворчу роль хорової галузі у становленні національної музики.

Білою плямою у вивченні української пісенності довгий час були пісні Січових Стрільців та Української Повстанської Армії. Найбільш повно вони зібрані, зредаговані та видані завдяки митцям західної діаспори - М. Гайворонському, З. Лавришину, А. Гнатишину та ін. Співці Січового Стрілецтва Михайло Гайворонський, Роман Купчинский та Левко Лепкий були серед перших композиторів української західної діаспори 20-30-х

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні