НАТО

Зміст

НАТО

Структура НАТО

Країни члени НАТО

Цілі НАТО

Україна - НАТО

Віхи у розвитку відносин Україна - НАТО

Основні галузі співпраці

Суспільно-політичне ставлення до вступу

Співпраця в галузі безпеки

 НАТО

Типи членів 26 членів

Офіційна/і мова/и Французька, Англійська

Поточний голова Йаап де Хооп Схеффер

Організація Північноатлантичного договору, (НАТО) або Північноатлантичний Альянс (англ. North Atlantic Treaty Organisation) — міжнародна політично-воєнна організація, створена 1949. Союз колективної оборони. Акронім НАТО походить від англійського North Atlantic Treaty Organisation. Також в Європі відома під французським акронімом OTAN - (фр. L'Organisation du Traité de l'Atlantique Nord).

Вважається, що НАТО народилася, як результат нездатності ООН того часу забезпечити мир у світі, тоді, коли СРСР ветувало багато постанов Ради безпеки цієї організації. Для легітимізації нової організації скористалися 51-м пунктом Статуту ООН, у частині 5 у рамках легітимного колективного захисту

Створений у 1955 році так званий Варшавський договір став фактично геополітичною противагою НАТО і конфронтація між цими блоками сформувала упереджене ставлення населення як України, так і інших пострадянських країн до цілей і засобів діяльності організації Північноатлантичного договору.

 Структура НАТО

Головні органи: Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів), генеральний секретар, Комітет планування оборони (міністри оборони), Військовий комітет (начальники штабів), 3 регіональні командування.

Країни члени НАТО

Засновники: Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія

від 1952: Греція, Туреччина

від 1955: Німеччина

від 1982: Іспанія

від 1999: Чехія, Польща, Угорщина

від 2 квітня 2004: Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія

 

Цілі НАТО

Цілі НАТО стосовно конфлікту в Косові були викладені у заяві, ухваленій на надзвичайному засіданні Північноатлантичної ради, яке відбулось в НАТО 12 квітня 1999 року, і були підтверджені главами держав і урядів у Вашингтоні 23 квітня 1999 року:

однозначне зупинення усіх військових дій і негайне припинення насильства і репресій;

виведення з Косова військових, поліцейських і напіввійськових формувань

розгортання в Косові міжнародних військових сил;

безумовне і безпечне повернення усіх біженців і переміщених осіб і забезпечення гуманітарним організаціям вільного доступу до них;

досягнення політичної рамкової угоди з Косовим на ґрунті домовленостей в Рамбуйє і відповідно до міжнародного права і Статуту ООН.

Рамбуйє і відповідно до міжнародного права і Статуту ООН. Протягом усього конфлікту досягнення цих цілей, яке супроводжувалось заходами з забезпечення їх повного втілення, розглядалось Альянсом як передумова припинення насильства і людських страждань в Косові.

10 червня 1999 року, після 77-денної повітряної кампанії lasting 77 days, Генеральний секретар НАТО Хав'єр Солана оголосив, що надав інструкції генералові Уеслі Кларку, Верховному головнокомандувачу об'єднаних сил НАТО в Європі, призупинити повітряну операцію НАТО. Це рішення було прийняте після консультацій з Північноатлантичною радою і підтвердження з боку генерала Кларка початку повного виведення югославських сил з Косова.

Виведення здійснювалось відповідно до Військово-технічної угоди, яку уклали НАТО і Федеративна Республіка Югославія ввечері 9 червня. Угоду підписали генерал-лейтенант сер Майкл Джексон від імені

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні