Національно-мовні проблеми у працях О.О. Потебні

відіграє слово, мова. Лише завдяки мові людина змогла піднятись до вершини наукової діяльності і творчості. Тільки мова є засобом утворення понять, без яких неможлива ніяка наука.

Поставивши питання про співвідношення мови і мислення, О. Потебня передбачив саме ті колізії, що хвилюватимуть майбутніх представників гуманітарних наук, а його ідеї, розвинуті іншими дослідниками, приведуть до перевороту в багатьох галузях знання. Серед них розмежування мови і мислення, синхронії і діахронії навіть у більш сучасному, ніж у Ф. де Соссюра, розумінні. Переконання Потебні в тому, що світ можна сприймати через мову, що саме вона формує думку, дали змогу йому побачити у міфі, фольклорі, літературі (цих постійних об'єктах романтичних звернень) похідні по відношенню до мови моделі системи, до чого через тривалий час прийде потім тартусько-московська школа семіотики. Однак ріднить його з романтиками не просто звернення до міфів, фольклору, літератури.

Поставивши питання про співвідношення мови і мислення. О. Потебня передбачив саме ті колізії, що хвилюватимуть майбутніх представників гуманітарних наук, а його ідеї, розвинуті іншими дослідниками, приведуть до перевороту в багатьох галузях знання. Серед них розмежування мови і мислення, синхронії і діахронії. Переконання Потебні в тому, що світ можна сприймати через мову, що саме вона формує думку, дали змогу йому побачити у міфі, фольклорі, літературі (цих постійних об'єктах романтичних звернень) похідні по відношенню до мови моделі системи.

Мову О. Потебня розглядає у органічному контексті соціаль­ного буття людини, її культури. Мова, підкреслював він, не­розривно пов'язана з культурою народу. Співзвучно з В

Гум­больдтом, О. Потебня бачить у мові механізм, що породжує думку. У мові немовби закладено творчі потенції, думка прояв­ляється через мову, де кожний акт мовлення є творчим проце­сом, в якому повторюється не готова істина, а відбувається пос­тійний процес породження нової. Творцем мови є народ. Мова породжується «народним духом», який зумовлює національну специфіку мови [1, с. 1].

О. Потебня один з перших застосував антиномії для описан­ня явищ мови, ранніх стадій картин світу і, отже, був безпосе­реднім попередником структурних методів для описання мови і семіотичного підходу до надмовних феноменів.

Соціальні погляди О. Потебні характеризуються такими ос­новними положеннями, як визнання вирішальної ролі праці та знарядь виробництва у становленні суспільства, історичності цього процесу, його еволюційного розвитку, значення слова і мови. Філософ підкреслював значення економічних підвалин життя людини і суспільства, об'єктивний поділ суспільства на протилежні класи, боротьба яких визначає кожний даний мо­мент історії. Він звертає увагу на наявність класових антагоніз­мів, підкреслює глибоку суперечність між містом і селом, ро­зумовою і фізичною працею, бідністю і багатством.

О. Потебня наголошував, що само за рахунок мови і знарядь праці людина виділилася з тваринного світу, основу суспіль­ного прогресу вбачав у нагромадженні і передачі знань від по­коління до покоління, де інтенсифікація суспільного прогресу залежить від того, хто здійснює передачу знань, в яких верст­вах суспільства проходить їх нагромадження. У концентрова­ному вигляді знання постають як ідеал, проекція майбутньо­го. Віра в нього є такою ж необхідною потребою людини, як і потреба в їжі, воді, повітрі. Без такої віри, вважав філософ, лю­дина по-людському існувати не може.

Підкреслюючи вирішальне значення народних мас у

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні