Нація та національність

була викладена у великій і надзвичайно цікавій статті під назвою "Нація". До "завершених" або "досконалих" надій він зараховував ті нації, які були достатньо інтегровані й цивілізовані, мали центральну демократичну владу і суверенітет, мову та національний характер, який відрізняв їх від інших подібних утворень. Проте, досконала нація могла мати і кілька мов, як, приміром, швейцарська.

Зрозуміло, що в 20-х роках націй такого типу було не так вже й багато. Але сьогодні їх кількість значно зросла. Тому типологізація націй, запропонована М. Моссом і дещо модифікована Я. Крейсі та В. Велімські, стає дедалі актуальнішою.

За територіальною ознакою нації поділяються на "територіальні", тобто ті, які мають власну територію (їх абсолютна більшість) і "безтериторіальні"'. Прикладом останніх до 1948 року, тобто до створення держави Ізраїль, вважались євреї, а сьогодні залишились, мабуть, лише цигани. "Територіальні" нації в свою чергу поділяються на: 1) "єдині" нації, які проживають на єдиній території, в єдиній державі; 2) "розколоті" або "розділені" нації (devided nations).

Під останніми маються на увазі ті нації, які в силу різних обставин були розірвані на дві й більше частин і перебували у складі різних держав.

Історичними прикладами тут можуть служити в'єтнамська, німецька, польська, українська та деякі інші нації. Сьогодні розколотими лишаються поки що китайська і корейська нації, що, на нашу думку, слід вважати неприродним явищем.

Деякі західні вчені, зокрема Г. Сетон-Уотсон. цілком слушно виділяють також т

зв. "діаспориий тип націй". Такими, на їх думку, можна вважати ті нації, значна частина яких перебуває за межами власних країн. Хрестоматійним прикладом тут вважаються вірмени, греки, китайці, євреї тощо.

Останнім часом під впливом інтеграційних процесів у Західній Європі деякі західні вчені, як. приміром, німецький дослідник О. Мольден, висувають, на наш погляд, досить цікаву і дискусійну ідею про появу націй нового типу, а саме т. зв. "мультинаціональних" націй. Йдеться, зокрема, про народження "мультинаціональної європейської нації", яка об'єднає низку націй, народів і громадян тих країн, котрі входять до Європейського Співтовариства.

На завершення слід відзначити, по-перше, що кількість "'розколотих" націй поступово скорочується. По-друге, зростає і, очевидно, дедалі зростатиме кількість "досконалих" та "діаспорних" націй. По-третє, не виключено, що в майбутньому дійсно можуть народитись "мультинаціональні" нації, зокрема, європейська, північноамериканська, латиноамериканська та ін.

Концепції національності

Варто звернути увагу на те, що в західній науковій літературі поряд із терміном "нація" інколи зустрічається термін "національність" (nationality). Щоб зрозуміти сутність останнього феномену і його відмінності від першого, звернемося до висновків, зроблених відомими скандинавськими вченими Юргеном Елклітом та Оле Тонсгаардом. В своїй досить оригінальній статті "Відсутність націоналістичних рухів" вони, зокрема, писали: "Ми розглядаємо націю як соціальну систему, котра має спільну культуру і котра або зберігає, або збирається створити соціальне і політичне ціле на певній, більш-менш визначеній території. Цю концепцію не слід плутати із концепцією "національності".

Національність також є соціальною системою, яка має деякі спільні елементи культури (перш за все спільну історію або деякі національні символи, а також часто спільну мову) і яка на цих засадах хоче підкреслити свою особливість та бути визнаною як група. Але вона не обов'язково вважає

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні