Нація та національність
Зрозуміло, що в 20-х роках націй такого типу було не так вже й багато. Але сьогодні їх кількість значно зросла. Тому типологізація націй, запропонована М. Моссом і дещо модифікована Я. Крейсі та В. Велімські, стає дедалі актуальнішою.
За територіальною ознакою нації поділяються на "територіальні", тобто ті, які мають власну територію (їх абсолютна більшість) і "безтериторіальні"'. Прикладом останніх до 1948 року, тобто до створення держави Ізраїль, вважались євреї, а сьогодні залишились, мабуть, лише цигани. "Територіальні" нації в свою чергу поділяються на: 1) "єдині" нації, які проживають на єдиній території, в єдиній державі; 2) "розколоті" або "розділені" нації (devided nations).
Під останніми маються на увазі ті нації, які в силу різних обставин були розірвані на дві й більше частин і перебували у складі різних держав.
Історичними прикладами тут можуть служити в'єтнамська, німецька, польська, українська та деякі інші нації. Сьогодні розколотими лишаються поки що китайська і корейська нації, що, на нашу думку, слід вважати неприродним явищем.
Деякі західні вчені, зокрема Г. Сетон-Уотсон. цілком слушно виділяють також т
Останнім часом під впливом інтеграційних процесів у Західній Європі деякі західні вчені, як. приміром, німецький дослідник О. Мольден, висувають, на наш погляд, досить цікаву і дискусійну ідею про появу націй нового типу, а саме т. зв. "мультинаціональних" націй. Йдеться, зокрема, про народження "мультинаціональної європейської нації", яка об'єднає низку націй, народів і громадян тих країн, котрі входять до Європейського Співтовариства.
На завершення слід відзначити, по-перше, що кількість "'розколотих" націй поступово скорочується. По-друге, зростає і, очевидно, дедалі зростатиме кількість "досконалих" та "діаспорних" націй. По-третє, не виключено, що в майбутньому дійсно можуть народитись "мультинаціональні" нації, зокрема, європейська, північноамериканська, латиноамериканська та ін.
Концепції національності
Варто звернути увагу на те, що в західній науковій літературі поряд із терміном "нація" інколи зустрічається термін "національність" (nationality). Щоб зрозуміти сутність останнього феномену і його відмінності від першого, звернемося до висновків, зроблених відомими скандинавськими вченими Юргеном Елклітом та Оле Тонсгаардом. В своїй досить оригінальній статті "Відсутність націоналістичних рухів" вони, зокрема, писали: "Ми розглядаємо націю як соціальну систему, котра має спільну культуру і котра або зберігає, або збирається створити соціальне і політичне ціле на певній, більш-менш визначеній території. Цю концепцію не слід плутати із концепцією "національності".
Національність також є соціальною системою, яка має деякі спільні елементи культури (перш за все спільну історію або деякі національні символи, а також часто спільну мову) і яка на цих засадах хоче підкреслити свою особливість та бути визнаною як група. Але вона не обов'язково вважає