Найбільш впливові напрями соціологічної теорії XX століття

зазначалося, були започатковані Дюркгаймом, котрий розглядав функціональний аналіз як головну складову свого формулювання завдань соціологічної теорії та досліджень. Водночас на розвиток функціоналізму в його сучасному вигляді істотно вплинула антропологія. До початку цього століття антропологія ґрунтувалася здебільшого на звітності й документах, складених колоніальними адміністраторами, священиками та мандрівниками. Тому антропологія XIX століття була досить суб'єктивною і неадекватно документально оформленою. Автори писали книжки, в яких наводилися приклади, зібрані по всьому світу, не надто дбаючи про достовірність своєї інформації або про конкретне культурне середовище, з якого вони походили. Наприклад, роль релігії аналізувалася на основі порівняння численних прикладів вірувань та обрядів, узятих із цілком відмінних культур.

Сучасна антропологія датується тим періодом, коли дослідники перестали вдовольнятися цим підходом і почали проводити тривалі польові дослідження різних культур світу. Двома ініціаторами польових антропологічних досліджень були британський автор, на якого істотно вплинули ідеї Дюркгайма, А. Р. Редкліф-Браун (1881—1955) та Броніслав Малиновський (1884—1942), поляк, який провів багато років у Британії. Малиновський здійснив деякі з найвідоміших антропологічних досліджень, провівши багато часу на Тробріанських островах у Тихому океані. Редкліф-Браун досліджував життя мешканців Андаманських островів, які населяли архіпелаг неподалік від узбережжя Бірми.

Обидва, і Редкліф-Браун, і Малиновський, стверджують, що ми маємо вивчати суспільство або культуру у цілому, якщо хочемо зрозуміти його головні інституції і те, чому його члени поводяться так, а не інакше. Ми можемо, наприклад, аналізувати релігійні вірування й традиції суспільства, тільки продемонструвавши, як вони співвідносяться з іншими інституціями в їхніх межах, оскільки різні частини суспільства розвиваються у тісному взаємозв'язку.

Досліджувати функцію соціальної практики або інституції — значить аналізувати той вклад, який ці практика чи інституція вносять у безперервність суспільства в цілому

Найкраще це можна зрозуміти, провівши аналогію з людським організмом — порівняння, до якого вдавалися Конт, Дюркгайм та багато інших авторів-функціоналістів. Щоб дослідити такий орган тіла, як серце, ми маємо показати, як він співвідноситься з іншими частинами тіла. Перекачуючи кров по всьому тілу, серце відіграє життєво важливу роль у підтриманні життєдіяльності організму. Подібним чином, аналіз функції соціального інституту означає демонстрацію його ролі в підтриманні існування суспільства. Наприклад, згідно з Дюркгаймом, релігія потверджує вірність людей ключовим соціальним цінностям, сприяючи в такий спосіб підтриманню соціального взаємозв'язку.

Версія функціоналізму Мертовна. Функціоналізм «обернувся» до соціології завдяки творам Толкота Парсонса (1952, 1966) та Роберта К. Мертона, кожен з котрих розглядав функціональний аналіз як ключ до розвитку соціологічної теорії та досліджень. Особливо впливовою виявилася Мертонова версія функціоналізму, яка, зокрема, сприяла консолідації зусиль цілого покоління американських соціологів, але, крім того, широко застосовувалась і в інших країнах. Мертон запропонував більш ґрунтовний варіант функціонального аналізу, ніж пропоновані Редкліфом-Брауном або Малиновським. Водночас він адаптував його до дослідження індустріалізованих суспільств, які за певними базовими характеристиками відрізнялися від примітивніших культур, що їх вивчали антропологи.

Мертон розрізняє явні і латентні функції. Явні функції — це ті, які відомі і властиві учасникам конкретного виду соціальної діяльності. Латентні функції є наслідками діяльності, про яку учасники не знають (Merton, 1957). Щоб проілюструвати цю різницю, Мертон наводить приклад «танцю дощу», який виконують індіанці племені гопі в Нью-Мехіко. Гопі вірять, що такий ритуал принесе дощ,

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні