Народжуваність і репродуктивна поведінка

особистості й сім'ї у дітях. За образним порівнянням А. І. Антонова, ці різновиди поведінки були "мов пальці, стиснені в кулак, який загрожує всьому, що зводить нанівець народжуваність за умов безпорадності людства перед реальністю найвищої смертності". Тому, вважав цілком слушно А. І. Антонов, "найсерйознішою проблемою є вивчення наслідків того, що відбудеться, коли цей кулак розіжметься". Демографічна історія України люб'язно надала науці таку можливість, і дещо пізніше, у цьому-таки розділі, ми покажемо процес трансформації народжуваності в Україні за останні 100 років.

Нагадаємо, що відтворення населення — це єдність процесів народжуваності та смертності, і що за всієї їх відносної самостійності розвиток цих протилежних за сенсом процесів можливий тільки у рамках цієї єдності. Така точка зору зобов'язує нас розглянути вплив еволюції смертності на репродуктивну поведінку, зокрема, на трансформацію народжуваності у більш широкому розумінні.

Ефективний контроль за смертністю тривалий час був недоступний людині. Поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя, прогрес медицини й розвиток охорони здоров'я здійснили революційний переворот у тенденціях смертності, різко знизили її рівень і радикальним чином змінили структуру захворювань, які призводять до смерті. Доглибність змін, що відбулися, й стрімкість, з якою вони відбулися, не могли не справити вплив на процес народжуваності

Людство, діставши здатність безпосередньо впливати на зниження смертності й, отже, самозбереження й виживання людей, перестає потребувати забезпечення незмінно високої народжуваності, яка компенсує високу смертність.

Ця обставина завдала нищівного удару по системі соціально-нормативної регуляції народжуваності, що існувала впродовж тисячоліть, і перш за все — по системі норм багатодітності. Поширення заходів контрацепції та аборту робить зайвим побічне обмеження народжуваності до та після репродуктивного циклу. Тому починається відмирання норм пожиттєвого й суцільного шлюбу, норм укладання шлюбу й доступу до нього, пом'якшується процедура розлучення, зникає інфантицид, проте множаться відмови від дітей, допускаються дошлюбні й позашлюбні відносини. Як продовження цих тенденцій відбувається сексуальна й контрацептивна революція. Тепер сексуальна насолода, доступна за допомоги контрацепції, ізолюється, відокремлюється від народжуваності, активізуються різні форми сексуальної поведінки, які не ведуть до зачаття. Все, фінал невідворотний: розпалась єдність раніше злитих форм поведінки, кулак розімкнувся. Порушена опосередковуюча роль сім'ї в протистоянні особистості та суспільства, загострилася невідповідність особистої потреби в дітях економічній потребі суспільства в працівниках, навзамін колишньої гармонії "особистості — сім'ї — суспільства", яка знаходила вияв у взаємному прагненні багатодітності, ми дістали право на індивідуальну репродуктивну поведінку з гіпертрофованими позасімейними орієнтаціями.

Вільний вибір дедалі меншої кількості дітей аж до однодітності й бездітності обтяжений відчуженням сімейних і батьківських ролей, зниженням відповідальності за майбутнє дітей, знеціненням сім'ї як соціальної інституції. Й чи не є переможна хода по планеті чуми XX сторіччя — СНІДу — непомірною платою за свободу сексуальних стосунків?

Свідоме обмеження народжуваності й малодітність до нещодавнього часу асоціювали з високим рівнем культури, а багатодітність — з її низьким рівнем і "стихійністю розмноження". Така кваліфікація сама по собі є невіглаством, позаяк свідчить про нерозуміння сутності демографічного переходу як історичного процесу.

Як показують дані соціолого-демографічних досліджень, для малодітної репродуктивної поведінки характерне раннє укладання шлюбу, подовження репродуктивного періоду й задоволення потреби в дітях упродовж перших років шлюбу, а також інтенсивне застосування контрацепції та штучного аборту. Потреба

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>