Народна мудрість про добро, совість, ввічливість, справедливість, чесність
Народна мудрість про добро, совість, ввічливість, справедливість, чесність
Одним із основних принципів сучасного життя є підтримка нормальних стосунків між людьми й прагнення уникнути конфліктів. Взаєморозуміння й співробітництва можна домогтися лише в тому випадку, якщо кожен буде ввічливий, стриманий і делікатний. Але не завжди відбувається так, як хотілося б. Нерідко кожному з нас доводиться зіштовхуватися з брутальністю, різкістю, неповагою до особистості іншої людини. Причинами майбутнього конфлікту найчастіше є те, що опоненти недооцінюють або не враховують культуру й манери поводження один одного.
Що ж таке манера поводження? Манера — спосіб триматися, зовнішня форма поводження, обходження з іншими людьми, уживані в мовленні вирази, тон, інтонація, характерні для людини хода, жестикуляція і навіть міміка.
У товаристві гарними манерами прийнято вважати скромність і стриманість, уміння контролювати свої вчинки, уважно й тактовно спілкуватися з іншими людьми. Поганими манерами прийнято вважати безтактність, лихослів'я, звичку голосно розмовляти, не соромлячись у виразах, розв'язність у жестикуляції й поводженні, невміння стримувати роздратування, брутальність, відкритий прояв недоброзичливості до оточуючих, зневага до чужих інтересів, безсоромне нав'язування іншим своєї волі й бажань, навмисна образа гідності оточуючих людей, неохайність в одязі.
Манери належать до культури поводження людини і регулюються етикетом. Етикет — це доброзичливе й поважне ставлення до всіх людей, безвідносно до їхньої посади й суспільного становища. Він містить у собі загальноприйняті форми поводження й вітання, форми звертання до старшого за становищем, чемне поводження з жінками, шанобливе ставлення до старшого за віком, правила ведення розмови, поводження за столом. Загалом етикет у цивілізованому суспільстві збігається з загальними вимогами ввічливості, в основі яких лежать принципи гуманізму.
Обов'язковою умовою спілкування є делікатність. Делікатність не повинна перетворюватися на підлесливість, призводити до нічим не виправданого вихваляння побаченого або почутого. Не треба посилено приховувати, що ви вперше бачите щось, слухаєте, пробуєте на смак, боячись, що вас вважатимуть невігласом, саме ваш острах показати свою непоінформованість і буде оцінений як неуцтво
Усім відомий вираз «холодна ввічливість». Епітет «холодна» щодо прекрасної людської якості не тільки вбиває її сутність, але й перетворює її на повну протилежність.
Справжня ввічливість може бути лише доброзичливою, а не «крижаною», «презирливою» і т. п. , тому що вона є одним із проявів справді щирої і безкорисливої доброзичливості до людей, з якими доводиться зустрічатися на роботі, у родині, у громадських місцях.
Одним із головних елементів увічливості вважають уміння запам'ятовувати імена. Ось як про це говорить Д. Карнегі: «Більшість людей не запам'ятовують імен із тієї причини, що не хочуть витрачати час і енергію на те, щоб зосередитися, затвердити, назавжди закарбувати ці імена у своїй пам'яті. Вони шукають для себе виправдань у тому, що занадто зайняті. Однак вони навряд чи більш зайняті, ніж Франклін Рузвельт, а він знаходив час для того, щоб запам'ятати і при нагоді воскресити в пам'яті навіть імена механіків, із якими йому випадало стикатися. . . Ф. Рузвельт знав, що один із найпростіших, найдохідливіших і найдійовіших способів завоювати прихильність оточуючих — це запам'ятати їхні імена і навіяти їм усвідомлення власної значущості».
Тактовність