Наукове дослідження

1. НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ, ЙОГО ПРИНЦИПИ І СТРУКТУРА

Методологія науки

Наука — це сфера й особливий вид діяльності людини, результатом якої є нові знання про дійсність, що відповідають критерію істинності.

Наука — це сукупність (система) знань, отриманих за допомогою наукового методу.

Наука як вид діяльності характеризується методом.

Метод — це сукупність способів і операцій практичного й теоретичного пізнання дійсності, які визнані науковим співтовариством за норму (за Т. Куном [7]).

Норма наукового дослідження характеризується парадигмою.

Парадигма — це загальновизнаний еталон (зразок) наукового дослідження (тобто його правила і стандарти), що включає закон, теорію, їх практичне застосування, принципи, метод, оснащення і т. ін.

Наука як сукупність знань (результат), отриманих за допомогою наукового методу, повинна відповідати критерію істинності.

Атрибути (ознаки, властивості) науки як сукупності знань:

· повнота, вірогідність, систематичність;

· верифікованість (можливість бути перевіреною).

Мета науки — пошук істини.

Ідеал наукового пошуку — відкриття законів (тобто теоретичне пояснення дійсності).

Засіб пошуку істини — наукове дослідження.

 

Наукове дослідження

Нормативний процес наукового дослідження:

1. Ідентифікація проблеми.

2. Огляд літератури з проблеми.

3. Висування гіпотези (гіпотез).

4. Планування дослідження.

5. Здійснення дослідження.

6. Інтерпретація даних.

7. Спростування або підтвердження гіпотези (гіпотез).

8. У разі спростування старої гіпотези — висування нової та її перевірка.

9. Підготовка наукового звіту.

Будь-яке дослідження здійснюється не ізольовано, а в межах цілісної наукової програми або напрямку

Приклад: програма Б. Ломова “Вивчення впливу процесу спілкування на когнітивні процеси”.

Окремі дослідження: вивчення динаміки та ефективності спільного вирішення сенсорних задач; запам’ятовування матеріалу; порівняння процесів індивідуального і групового мислення тощо.

Відповідність реального дослідження ідеальному — внутрішня валідність (2).

Відповідність реального дослідження об’єктивній реальності — зовнішня валідність (3).

Відповідність ідеального дослідження об’єктивній реальності — прогностична валідність (1).

 

Теорія та її структура

Основні поняття: теорія як система знань; елементи теорії; форми теоретичного знання; компоненти теорії; види теорій; паралельні теорії.

Теорія є внутрішньо несуперечливою системою знань про частину реальності. Це найвища форма наукового знання.

Елементи теорії логічно залежать один від одного.

Форми теоретичного знання: закони, класифікації і типології, моделі, схеми, гіпотези і т. ін.

Компоненти теорії:

1. Емпірична основа (факти, закономірності).

2. Базис — початкові умовні припущення (аксіоми, постулати, гіпотези), що описують ідеалізований об’єкт теорії.

3. Логіка теорії — правила логічного висновку.

4. Множинність тверджень, які базуються на теорії.

Емпірична основа теорії є результатом інтерпретації даних експерименту і спостереження.

Постулати і припущення є наслідком раціональної переробки продуктів інтуїції. Вони пояснюють емпіричну основу теорії.

Ідеалізований об’єкт теорії — це знаково-символічна модель частини реальності.

Правила логічного висновку є похідними від метатеорії.

Аксіоматичні теорії будуються на основі системи аксіом, доведень яких теорія не містить.

Гіпотетико-дедуктивні теорії базуються на припущеннях, які мають емпіричну, індуктивну основу.

Прикладами якісних теорій вважають концепцію мотивації А. Маслоу, теорію когнітивного дисонансу Л. Фестінгера, екологічну концепцію сприйняття Д. Гібсона [3, c. 18].

Формалізовані теорії формулюються з

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні