Навчання фонетичного матеріалу з іноземної мови

дій учнів з новими звуками

Важливу роль у процесі автоматизації відіграють зразки або еталони вимови, які сприймають учні. Демонстрація зразків різних рівнів може здійснюватися вчителем або диктором/дикторами. Для навчання вимови важко переоцінити роль фонограми (або відеофонограми), особливо аутентичної, тобто підготовленої і начитаної спеціалістами-носіями мови.

Фонограма  дає   зразкові  й  незмінні  еталони   вимови,   які   можна багаторазово відтворювати.

Вправи для навчання вимови іншомовних звуків можна поділити на дві основні групи: а) вправи в рецепції та б) вправи в репродукції/продукції. Згадані групи вправ тісно пов'язані одна з одною і націлені на формування як слухових ("фонематичний слух"), так і вимовних (або артикуляційних) навичок.

Розрізняють два методи введення звука в школі:

а) імітативний (для фонем близького ряду);

б) аналітико-імітативний (для фонем подібного та далекого ряду). Розрізняють 2 етапи роботи над звуком:

а) введення;

б) автоматизація дій учнів.

Алгоритм введення звуку:

  1. Створення ситуації.
  2. Аудіювання тексту вчителем.
  3. Виділення слів з новим звуком.
  4. Виділення окремого звуку.
  5. Імітація та аналіз артикуляції звуку.
  6. Артикуляція окремого звука.
  7. Включення звука в слово (ряд вправ).
  8. Включення слова в речення.
  9. Включення слова в контекст.

 

Вправи на рецепцію звуків

Ці вправи націлені на розвиток фонематичного слуху учнів. (Мовленнєвий, або фонематичний слух — це здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення. ).

Як правило, це некомунікативні вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію.

Вправи на впізнавання нового звука/звукосполучення серед інших, наголошеного слова, складу тощо. Вчитель пропонує учням послухати слова (фрази, римівки, віршик), в яких є новий звук. Завдання до вправи на впізнавання може бути сформульовано так:

— підніміть руку/сигнальну картку або плесніть у долоні, коли почуєте звук (. .

), довгу/коротку голосну, слово, на яке падає наголос тощо;

— порахуйте, скільки разів у реченні /римівці/ вірші трапиться звук (. . . ), довга/коротка голосна, слово під наголосом тощо;

— послухайте ряд англійських та українських звуків. Підніміть руку (картку), коли почуєте англійський звук.

Вправи на диференціацію звуків, які учні можуть сплутати, не розрізнити. Вони виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Завдання може бути сформульовано у такий спосіб:

— послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них а) перші приголосні звуки; б) останні приголосні звуки; в) голосні в середині слова тощо.

Вчитель вимовляє пари слів або включає фонограму. Учні слухають і у своїх зошитах (або спеціальних картках) ставлять знак "+", якщо вони чують однакові звуки, або знак "—", якщо звуки їм здаються різними, навпроти відповідного номера пари слів. Після виконання вправи результат перевіряється за ключем, і в разі помилок пари слів/фраз можна прослухати вдруге.

Наведемо приклади.

— Послухайте пари слів і скажіть,  чи однакові в них звуки (перші приголосні,  голосні в середині слова).   Поставте знак  "+",  якщо вони однакові, знак"—", якщо різні.

1)    thick – this; 2) that – those; 3) thought – thin. Etc.

Ключ: 1 - , 2 +, 3 - , еtc.

Вправи на ідентифікацію звука, мета яких розпізнавати звук як відомий з певними характеристиками. Учні мають прослухати та ідентифікувати звуки.                                                    

— Послухайте слова із звуками (. . . ) і (. . . ). Кожного разу піднімайте картку з відповідним

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні