Деякі особливості банкрутства в Україні та недоліки правового регулювання
Деякі особливості банкрутства в Україні та недоліки правового регулювання
Формування економіки України на принципах ринкових відносин та стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави, у тому числі щодо захисту усіх суб’єктів права власності і господарювання. З’явилися раніше не відомі українському суспільству правові інститути, що регулюють правовідносини в цій сфері. Одним із таких став інститут банкрутства. За своєю суттю банкрутство як цивільно-правова категорія є невід’ємною частиною ринкової економіки, природним процесом конкурентної боротьби, у ході якої слабкі підприємства вибувають з цього процесу, а натомість держава отримує економічно міцних, конкурентноздатних суб’єктів господарювання. У той же час у процесі банкрутства набули поширення порушення законодавства, що його регулює, факти фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та незаконних дій у разі банкрутства, що й визначає актуальність даної проблеми.
Державна статистика свідчить, що з часу набрання чинності Закону України “Про банкрутство” (1992 р. ) [1] через процедуру банкрутства пройшло понад 80 тис. підприємств, у тому числі у 2003 році – 7,9 тис. підприємств.
За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, тільки за останні 2 роки порушено майже 13 тис. справ про банкрутство, за якими банкрутами визнано 8,8 тис. підприємств. Лише у 2002 році заявлена сума майнових вимог кредиторів становила 10 млрд грн, з яких судами визнано 2,7 млрд грн.
Найбільша кількість банкрутств в Україні спостерігалася протягом 1996–1998 рр
Аналіз чинників, що спряли збільшенню кількості банкрутств суб’єктів господарювання, свідчить, що до головних причин, які призвели до збільшення в Україні кількості фінансово-неспроможних підприємств, можна віднести такі:
– кризові явища в економіці країни;
– інфляцію,
– загальне падіння обсягів виробництва;
– кризу неплатежів і, як наслідок, – існування значної взаємозаборгованості;
– недоліки в приватизації;
– зростання масштабів “тіньової” економіки;
– недосконалість законодавства у галузі господарського права і податкової політики та неефективний фінансовий менеджмент;
– затримку в здійсненні реальних економічних реформ;
– прагнення кримінальних елементів використовувати цей інститут для прикриття кримінально караних вчинків, коли факт заподіяння матеріальної шкоди в результаті господарських операцій заперечувати неможливо та ін.
Починаючи з 1999 року, кількість справ про банкрутство стала зменшуватися і становила у 1999 р. – 9358, 2000 р. – 8282, 2001 р. – 7277, 2002р. – 5698. Цьому, певною мірою, сприяла зміна у законодавстві, а саме: прийняття у новій редакції Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який кардинально змінив процедуру банкрутства. Цим Законом були змінені підстави для порушення справи про банкрутство; строки провадження справи;