Нестандартні підходи

пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно.

На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.

Адже основним завданням для кожного вчителя є підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб’єкта цієї діяльності. Практична самостійна діяльність – це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.

Тому використання й проведення різних нестандартних уроків є найефективнішим засобом, для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі. Емоційному настрою учнів на таких уроках сприяють стимулюючі репліки вчителя: “Правильно, молодці”, “Оцінимо відповідь разом”, “Давайте поміркуємо”. Такі звернення налаштовують на атмосферу співпраці: учень виступає дослідником, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи вчителя як консультанта. Розглянемо приклади таких уроків.

Мої учні люблять уроки, проведені у вигляді гри “Поле чудес”. Це переважно уроки-заліки. Які ж правила гри?

Барабан, що обертається в горизонтальній площині, має 10 радіальних секторів. Крім того, кожен сектор має 3 різноколірних поля. Отже, барабан розрахований на 30 різних картинок-завдань і для 30-и учнів. Він розміщений в центрі класу. Поруч стенд з конвертами-завданнями. В кожному конверті по 3-5 ідентичних завдань (на випадок повторного попадання у сектор гравцем).

Поля на секторах вказують на різні ступені складності завдання, що відповідають балам:

Червоний – високий рівень;

Синій – достатній рівень;

Жовтий – середній рівень;

Зелений – початковий рівень.

Складність завдання вибирає сам учень. При правильній відповіді отримує лише ті бали, які вибере самий. Наприклад. Балабан зупинився на секторі 6. На полі сектора 4 завдання різної складності. Учень упевнений у достатній підготовці і вибирає червону картку 6/1. Перша цифра – номер сектора, друга – номер поля. Якщо при відповіді не допущено жодної неточності, то учень одержує 12 балів. Якщо ж учень відповів, наприклад, на 9 балів, то оцінка не ставиться

Учень вибуває з гри, або гру починає знову, але на ступінь нижче.

Так, після вивчення теми “Фонетика” у 5 класі я провела гру “Поле чудес”. Картки-завдання для червоного поля були найважчої трудності. Наприклад,

Завдання 1-10

  1. Дати визначення звука. Чи є повна відповідальність між звуковим складом слів і позначенням їх на письмі? Навести приклади.
  2. 2.      Виконати звуковий запис слів: ходжу, одживає, портьєра, щука.
  3. 3.      Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: ім'я, багатоскладовий, жар, підземлювати, український.
  4. 4.      Зробити фонетичний розбір слів: дзиґа, сім'я.

Завдання на картках для синього поля трохи легшої трудності:

         Наприклад:

Завдання 1-2

  1. Скільки звуків в українській мові? Назвати дзвінкі приголосні.
  2. 2.      Виконати звуковий запис слів: щирий, пеньок, дзвінок.
  3. 3.      Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: вивчайте, малинова, блакить.
  4. 4.      Зробити письмовий фонетичний розмір слів: товариський, радощі.

Ще легші завдання для жовтого поля. Наприклад:

Завдання 1-3.

  1. Які звуки називаються голосними? Назвати їх.
  2. 2.      Виконати звуковий запис слів: поголів’я, лампочка, дивитися.
  3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: тінь, історія, розв’язка.
  4. Зробити письмовий фонетичний розбір слова - пам'ять.  

Картки-завдання для зеленого поля ще легші і простіші за трудністю.

         У такій грі учень може брати участь лише тричі. Для оперативного висвітлення роботи на уроці,

1 2 3 4