Нестандартні підходи
На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.
Адже основним завданням для кожного вчителя є підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб’єкта цієї діяльності. Практична самостійна діяльність – це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.
Тому використання й проведення різних нестандартних уроків є найефективнішим засобом, для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі. Емоційному настрою учнів на таких уроках сприяють стимулюючі репліки вчителя: “Правильно, молодці”, “Оцінимо відповідь разом”, “Давайте поміркуємо”. Такі звернення налаштовують на атмосферу співпраці: учень виступає дослідником, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи вчителя як консультанта. Розглянемо приклади таких уроків.
Мої учні люблять уроки, проведені у вигляді гри “Поле чудес”. Це переважно уроки-заліки. Які ж правила гри?
Барабан, що обертається в горизонтальній площині, має 10 радіальних секторів. Крім того, кожен сектор має 3 різноколірних поля. Отже, барабан розрахований на 30 різних картинок-завдань і для 30-и учнів. Він розміщений в центрі класу. Поруч стенд з конвертами-завданнями. В кожному конверті по 3-5 ідентичних завдань (на випадок повторного попадання у сектор гравцем).
Поля на секторах вказують на різні ступені складності завдання, що відповідають балам:
Червоний – високий рівень;
Синій – достатній рівень;
Жовтий – середній рівень;
Зелений – початковий рівень.
Складність завдання вибирає сам учень. При правильній відповіді отримує лише ті бали, які вибере самий. Наприклад. Балабан зупинився на секторі 6. На полі сектора 4 завдання різної складності. Учень упевнений у достатній підготовці і вибирає червону картку 6/1. Перша цифра – номер сектора, друга – номер поля. Якщо при відповіді не допущено жодної неточності, то учень одержує 12 балів. Якщо ж учень відповів, наприклад, на 9 балів, то оцінка не ставиться
Так, після вивчення теми “Фонетика” у 5 класі я провела гру “Поле чудес”. Картки-завдання для червоного поля були найважчої трудності. Наприклад,
Завдання 1-10
- Дати визначення звука. Чи є повна відповідальність між звуковим складом слів і позначенням їх на письмі? Навести приклади.
- 2. Виконати звуковий запис слів: ходжу, одживає, портьєра, щука.
- 3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: ім'я, багатоскладовий, жар, підземлювати, український.
- 4. Зробити фонетичний розбір слів: дзиґа, сім'я.
Завдання на картках для синього поля трохи легшої трудності:
Наприклад:
Завдання 1-2
- Скільки звуків в українській мові? Назвати дзвінкі приголосні.
- 2. Виконати звуковий запис слів: щирий, пеньок, дзвінок.
- 3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: вивчайте, малинова, блакить.
- 4. Зробити письмовий фонетичний розмір слів: товариський, радощі.
Ще легші завдання для жовтого поля. Наприклад:
Завдання 1-3.
- Які звуки називаються голосними? Назвати їх.
- 2. Виконати звуковий запис слів: поголів’я, лампочка, дивитися.
- Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: тінь, історія, розв’язка.
- Зробити письмовий фонетичний розбір слова - пам'ять.
Картки-завдання для зеленого поля ще легші і простіші за трудністю.
У такій грі учень може брати участь лише тричі. Для оперативного висвітлення роботи на уроці,