Нестор Махно
План
Вступ.
Анархія в Росії
Махновщина: рух селян України.
Ранні роки Нестора Махна.
Зародження комуни.
Під прапором анархії
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
Махно Нестор Іванович - селянин, який народився 27 жовтня 1889 р. виріс в селі Гуляй - Поле Олександрійського повіту Катеринославської губернії, син бідної селянської сім’ї. Його ім’я в нашій країні знають всі. Але для мільйонів людей батько Махно - скоріше казковий герой, ніж реальна історична особа. ” Він бандит і народний герой, безстрашний лицар і символ протестуючого натовпу, практик анархії і диктатор, алкоголік з безтямним поглядом і практичний селянський ватажок” Російські міжусобиці початку ХХ ст. . в основному представлені в “ червоно - білому “ варіанті. Тоді ж появились і зелені, але не ті, які природу охороняли, а ті, які разом з “червоними “ і “білими” збурювали тупотом кінноти, осідланої озброєними до зубів анархістами на чолі з загально визнаним ватажком Нестором Махно.
До недавнього часу вітчизняні історики показували Махна як варвара, а зарубіжні - як героя. Кому ж вірити ? Судіть самі. Про Махна написано багато, але особливий інтерес представляють його спогади, які достатньо точні в описах подій, документів, людей. Заглянемо в них і спробуємо намалювати портрет російського анархіста.
Мій реферат складається з шести пунктів плану:
1) Анархія в Росії
2) Махновщина: рух селян України
3) Ранні роки Нестора Махно
4) Початок діяльності
5) Зародження комуни
6) Під прапорами анархії
У цьому рефераті висвітлено політичні події в Україні у 1917-1934 рр
Для написання реферату я використав літературні фонди таких бібліотек: бібліотеки № 25, львівської державної обласної бібліотеки для дітей, бібліотеки ім. Драгоманова.
Анархія в Росії
Ідея анархії, бездержавності, як показує історія, завжди була цікавіша під час серйозної кризи влади і розвалу економіки. Недарма перебудовний час знову викликав до життя діяльність різноманітних анархістських груп і течій. У книзі П. А. Берліна, виданої в 1917 році, в якій популярно викладені ідеї Е. А. Бакуніна, П. А. Кропоткіна, А. Ч. Махаєва, погляди на революційний процес і майбутню будову світу зображені наступним чином: “від потужних революційних ударів світ повинен розколотися на окремі общини, федерації, існуючі на комуністичних ідеях”.
М. К. Лебедев писав: “При майбутньому соціалістичному устрої, коли всі землі, фабрики, заводи, рудники, шляхи сполучення і всі засоби виробництва стануть суспільною власністю, робочі організації замінять сучасні державні заклади”. Було б невірно стверджувати, що анархісти не пов’язували певних надій на здійснення своїх планів в результаті перемоги більшовиків. На перших порах після Жовтневого перевороту в Петрограді більшість анархістських груп дотримувались проголошеної одним із лідером анархо-комуністів тактики, яка висловлювалась гаслом
“ Іти порізну, бити разом ”, тобто тактики, орієнтованої на вирішення деструктивних завдань. Головний висновок анархічної