Неврози і психопатії
Неврози і психопатії
План
- Психологічна структура психопатії.
- Невроз як прояв внутрішнього особистісного конфлікту.
1. Психологічна структура психопатії
Дисгармонійний психічний розвиток - це форма порушень розвитку, яка характерна недостатність розвитку емоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості при відносній збереженості інших структур.
До дисгармонійного психічного розвитку можна віднести:
- психопатії
- невротичний розвиток.
Нерідко ці стани проявляються в стійких поведінкових порушеннях.
Психопатії – це аномалії розвитку емоційно - вольової та мотиваційної сфери особистості.
Критерії, що визначають психопатію:
- тотальність патологічних рис характеру,
- відносна стабільність їхніх виявів протягом життя
- соціальна дезадаптація.
Походження психопатій:
- дією зовнішніх ушкоджуючих факторів у ранньому дитинстві (пологові травми, тяжкі інфекційні захворювання)
- тривалий несприятливий соціальний вплив ( неправильні виховні дії батьків, що створюють неадекватні стереотипи емоційного реагування).
Деякі форми психопатій залежать не тільки від порушень емоційної та мотиваційної регуляції, а й від динамічних характеристик вищої нервової діяльності: сили – слабкості, рухливості – ригідності, темпу психічних процесів. Так, формування епілептоїдної психопатії та (значною мірою) параноїчної пов’язане з ригідністю психічних процесів. Переважання збудження чи гальмування, або лабільності психічних процесів утворює різноманітність форм психопатій при порушеннях другого та третього рівнів емоційної регуляції.
Групи психопатій:
- конституціальні психопатії – шизоїдні, епілептоїдні, циклоїдні, психастенічні та істероїдні психопатії.
- органічні психопатії – нестійка, збудлива психопатії
- пограничні стани (акцентуації)
Конституціальні психопатії залежать більшою мірою від генетичної схильності, ніж від особливостей виховання
Шизоїдна психопатія може виявлятися ще в дошкільному та молодшому шкільному віці у вигляді порушень контакту з однолітками, незвичності інтересів.
Дитина сприймає як небезпеку, щось таке, що намагається проникнути в її внутрішній світ і змінити його. Як наслідок виникає прагнення до усамітнення, звичайні подразники (гучні голоси рідних, ігри дітей, дотики) сприймаються як дуже сильні, ворожі. Незграбність моторики, яка є характерною для них, спричинює ще більший потік негативних емоцій від фізичного зіткнення з оточенням.
Для багатьох дітей із шизоїдною психопатією характерним є прагнення до логічного, абстрактного пізнання оточуючого, рано виникають інтелектуальні інтереси до читання, фізики, математики, виникають своєрідні захоплення (малювання карт та схем, колекціонування, розведення комах ). Починаючи з підліткового віку можливе приятелювання з підлітками чи дорослими на основі спільних захоплень.
Під час патопсихологічного обстеження привертає увагу ряд особливостей:
- виражена негативна емоційна реакція на спробу скорочення дистанції, встановлення більш неформальних стосунків.
- поза досліджуваного нерідко відбиває суперечність мотивації його поведінки.
- під час виконання завдань на узагальнення й вилучення предметів в окремих випадках можлива орієнтація на слабкі ознаки предметів
- самооцінка суперечлива, виділяються риси замкненості, сором'язливості.
- коло інтересів відрізнятися від вікової норми, відбиваючи особливості компенсаційних механізмів.
- дитина неохоче виконує нав'язані ззовні інструкції, але власної мети може досягати з великою наполегливістю, незважаючи на перешкоди й думку оточуючих.
Епілептоїдна психопатія може виявлятися з двох — трьох років у вигляді бурхливих і довготривалих негативно забарвлених емоційних реакцій.
Інертність психічних процесів призводить до вираженого нагромадження негативних емоційних станів, розрядка ж цього напруження може спричинюватися зовні незначним приводом.
Діти відчувають себе добре й упевнено тільки за умови достатньо стабільного оточення, чіткого режиму дня та стійкого обсягу вимог. Зміни, які вносяться оточуючими, навіть якщо вони самі по