Нова українська літературна мова

План 

  1. Перший друкований твір народною українською мовою
  2. Перша граматика української мови
  3. Перший сучасний підручник української мови
  4. Т. Г. Шевченко — творець нової української літератури та української літературної мови
  5. Рішення російської «Імператорської академії наук» 1905 р. щодо окремішності української мови 

Перший друкований твір народною українською мовою

«Енеїда» І. П. Котляревського (1798, 3 частини; 1842 — повне посмертне видання) стала першим великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою. Взявши за основу сюжет однойменної поеми Вергілія, Котляревський у традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині 18 століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників.

Слід зазначити, що твори, написані українською народною мовою, існували і розповсюджувались в Україні ще до «Енеїди» І. Котляревського, на початку XVIII ст. Ці тексти були переважно світського змісту: про кохання (щасливе та нещасливе), про побутові проблеми, про житейські стосунки. Такі переважно ананімні вірші своїм стилем, мовою і поетикою часто нагадують українські народні пісні (напр. О. Падальського, «От нещасной долі» і ін. Є також значна кількість авторських і безіменних бурлескних віршів та діалогів (різдвяні та великодні вірші), інтермедії та інтерлюдії, сатиричні вірші і оповідання, які написані українською народною мовою.  

Перша граматика української мови

Олексій Павлович Павловський, автор першої друкованої граматики живої народної української мови, написаної 1805 р. , але виданої 1818 р

в Санкт-Петербурзі під назвою «Граматика малоросійського наріччя» (рос. Грамматика малороссійскаго наречія), а також важливого для її розуміння «Додатку до Граматики малоросійського наріччя» (рос. Прибавленія къ Грамматик? малороссійскаго наречія) (1822), є одним з перших мовознавців, що заклали наукове підґрунтя для усвідомлення української мови як самостійної й рівноправної серед інших слов’янських мов. В українському мовознавстві їй передували граматики учнів Львівської братської школи (1591 р. ), Лаврентія Зизанія (1596 р. ), Мелетія Смотрицького (1619 р. ), Івана Ужевича (1643 р. ), але всі вони в традиціях тогочасної філології пояснювали церковнослов’янську мову переважно в порівнянні з канонічними латинською і грецькою. Лише написана латинською мовою «Грамматика словенская…» І. Ужевича охарактеризувала граматичну будову староукраїнської книжної мови, яку в той час називали «простою мовою». Однак з огляду на призначення, обсяг, зміст і структуру саме праця О. Павловського вважається першою науковою граматикою нашої мови, бо в ній системно аналізується фонетична, граматична й частково лексична та фразеологічна будова народної української мови, на базі якої вже тоді активно розвивалася сучасна літературна форма.

У «Граматиці» О. Павловський серед іншого стверджує, що «малоросійське наріччя» є таким, «яке є практично справжньою мовою» (рос. которое составляетъ почти настоящій языкъ), та інші досить об’єктивні й сміливі як на той час дефініції національно-мовних реалій. Такі погляди не могли сподобатися владі й офіційним інституціям самодержавної Росії, зокрема її Академії Наук: як наслідок, надіслана О. Павловським ще 11 березня 1805 р. граматика з супровідним листом до Російської Академії хоч і була розглянута без особливих критичних зауважень по суті, але рекомендації до друку так і не отримала. Праця

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні