Обробка металів - обпилювання, свердління, зенкерування, розгортання, зенкування й цекування, нарізування різьби

протирати напилок рукою, оскільки на шкірі завжди є жирова плівка.

Блискуча поверхня напилка означає, що він тупий і ріже погано. Спрацьовані напилки загострюють хімічним способом. Спочатку напилок очищають від іржі та бруду в 5 %-му водному розчині сірчаної кислоти, знежирюють в 5 %-му розчині каустичної соди, промивають у воді й прочищають щіткою. Потім напилок протравлюють протягом 5. . . 8 хв у розчині, що містить 10 % азотної кислоти, 10 % сірчаної та 80 % води. Після промивання у воді напилок нейтралізують у 5 %-му розчині каустичної соди й витримують у киплячій воді протягом 30 хв.

Деталь закріплюють у лещатах так, щоб поверхня, яка обпилюється, розташовувалася на 5. . . 8 мм вище від губок. Якщо треба затиснути деталь за оброблені поверхні, то на губки надівають нагубники з м'якого металу (мідь, алюміній). Напилок беруть за ручку так, щоб вона впиралася в долоню правої руки, великий палець охоплював ручку зверху, а решта пальців знаходилися знизу. Долоню лівої руки кладуть на напилок на відстані близько 30 мм від його кінця, причому пальці не охоплюють напилок, а лише натискають на нього. Під час тонкого обпилювання на напилок натискають слабкіше й тільки великим пальцем.

На напилок натискають тільки під час руху від себе. Спочатку натиск лівою рукою найбільший, а правою — найменший. Під час руху вперед натиск лівою рукою треба послабити, а правою — підсилити. Напилок має рухатися точно горизонтально. Якщо ж 

Рис. 4 Закріплення для обпилювання тонкої заготовки (я) та круглої (б) 

Рис. 5 Закріплення тонкої деталі між дерев'яними планками:

/—3 — планки

натискати на напилок обома руками з однаковим зусиллям, то спочатку відхиляється донизу права рука, а потім ліва й оброблювана поверхня буде заокругленою

Обпилюючи, напилок рухають не тільки вперед, а й трохи вбік. Цим досягається рівномірне видаляння шару металу.

Деталі з тонкого матеріалу спочатку затискають струбцинами або ручними лещатами між відповідними оправками, а потім — у лещатах (рис. 4, а). Круглу поверхню обпирають на дерев'яну підставку (рис. 4, б) або на губки лещат, розсунуті на відстань, 

Рис. 6 Обпилювання круглої деталі

що трохи менша від діаметра заготовки. Тонку деталь для обпилювання кладуть на дерев'яну підставку й закріплюють між прибитими до неї планками 1, 2 та 3 (рис. 5). Круглу деталь спочатку обпилюють на квадрат (рис. 6, а), а потім — на восьмигранник (рис. 6, б) і шістнадцятигранник (рис. 6, в), після чого обробляють кругом під потрібний розмір.  

СВЕРДЛІННЯ, ЗЕНКЕРУВАННЯ, РОЗГОРТАННЯ, ЗЕНКУВАННЯ Й ЦЕКУВАННЯ

Свердління — це процес утворення в суцільному матеріалі наскрізного або глухого циліндричного отвору зняттям стружки свердлом (рис. 7. 57, а). Отвори діаметром до ЗО мм свердлять за один прохід. Якщо треба зробити отвір діаметром більш як ЗО мм, то спочатку просвердлюють отвір діаметром 16. . . 20 мм.

Литі,    штамповані   або    попередньо   просвердлені   отвори обробляють зенкеруванням  (рис.    7,   б).   У  зенкера  більше

різальних кромок і вища жорсткість порівняно зі свердлом. Тому зенкеруванням отвору досягаються більші точність та

1 2 3 4 5 6