Обробка металів - обпилювання, свердління, зенкерування, розгортання, зенкування й цекування, нарізування різьби

допоміжний  кут  2ф0  =  70. . . 75°

(рис. 9, б). Задній кут а (рис. 9, в) зменшує тертя задньої поверхні свердла по поверхні різання. Він збільшується від зовнішньої поверхні свердла (а = 8. . . 12°) до його осі (а = 20. . . 26°). Кут \|/ нахилу поперечної кромки свердел діаметром до 12 мм дорівнює 50°, більшим діаметром — 55°.  

Рис. 10 Свердління похилої поверхні

Свердла можна загострювати на звичайних загострювальних верстатах. Лівою рукою тримають свердло ближче до різальної частини, правою — за хвостовик. Свердло злегка притискають до наждакового круга, загострюючи задню поверхню. Різальні кромки мають бути однакової довжини, прямі та загострені під однаковими кутами. В противному разі свердло наріже отвір більшого діаметра або навіть зламається. Правильність загострювання перевіряють шаблоном (рис. 9, г).

Свердло з конічним хвостовиком закріплюють у дрилі або шпинделі свердлильного верстата безпосередньо чи за допомогою перехідних конічних втулок, а зі спіральним хвостовиком — за допомогою патрона. Кінець хвостовика при цьому впирається в дно патрона. Свердло або патрон вибивають зі шпинделя за допомогою клина.

Працюючи свердлом діаметром до 10 мм, деталь захоплюють плоскогубцями чи ручними лещатами. Отвори в круглій деталі свердлять на призмі. Якщо потрібно просвердлити отвори більшого діаметра, то деталь закріплюють у машинних лещатах.

Вісь свердла має розташовуватися перпендикулярно до поверхні свердління. Якщо свердляться отвори в циліндричних або похилих поверхнях (рис. 10), то спочатку треба обробити поверхню А перпендикулярно до осі свердління. В порожнисті деталі перед

свердлінням забивають дерев'яну чи металеву пробку (рис

11, а). Для свердління півотвору використовують пластину з того самого матеріалу, яку разом із деталлю затискають у лещатах (рис. 11, б). Інструменти для свердління отворів у пластмасі мають бути добре загострені. Застосовуються спеціальні свердла з кутом загострювання  180° при вершині (рис. 12, а). Щоб уникнути

Рис. 11 Прийоми свердління:

а — порожнистої деталі; б — півотвору

облому краю отвору при виході свердла, під деталь підкладають жорстку металеву пластину. Пластмаси можна свердлити також спіральним свердлом із кутом загострювання 30. . . 80° (рис. 12, б). Для свердління отворів в органічному склі свердло (рис. 12, в) загострюється під кутом 70°. До оправки 2 кріпиться різцетримач 1, куди затискається різець 3. Регулюючи радіус R, можна свердлити отвори діаметром до 150 мм.

Нагрівання свердла зменшують охолодною рідиною, як правило, емульсією. Пластмаси можна свердлити всуху. При виході свердла з деталі подача має бути мінімальною, щоб уникнути його поломки. Якщо довжина робочої частини свердла менша від глибини просвердлюваного отвору, то свердло слід часто виймати з отвору, щоб звільнити від стружки. Тупе свердло не ріже, а найчастіше заклинюється в отворі й ламається. Це саме відбувається, якщо малий задній кут, велика подача та мала швидкість різання.

Розвертки використовують для чистової обробки отворів. Ручну розвертку (рис. 7. 63, а) повертають за чотиригранний хвостовик воротком. На верстатах застосовують машинну розвертку (рис. 13, б). В неї коротка робоча частина й конічний хвостовик. За формою зуба розрізняють розвертки з прямим та гвинтовим (рис. 13, в) зуб'ями. Останніми обробляють отвори зі шпонковими

1 2 3 4 5 6