Загальні вимоги до обліку операцій в іноземній валюті
Загальні вимоги до обліку операцій в іноземній валюті
У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій, і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.
Найпоширеніші з них такі:
- ·метод обліку за курсом на дату закриття (closing rate method), відповідно якого всі операції з іноземною валютою відображаються у обліку за курсом на дату балансу;
- ·метод оборотно-необоротної оцінки (Сurrent/Non-current method), відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові — відображаються за історичною вартістю;
- ·монетарно-немонетарний метод (Monetarn/Non-monetary method) — розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;
- ·темпоральний метод (Temporal method) полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, відповідно за курсом на дату відображення в обліку.
Вибір методу обліку валютних операцій здійснюється країною самостійно, залежно від історичного розвитку, традицій, рівня розвитку науки й економіки та умов господарювання. Так, наприклад, у країнах з високим рівнем інфляції, практикується оцінювання валютних коштів за поточним курсом.
В Україні діє Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:
- ·операції хеджування статей з іноземної валюти;
- ·відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.
В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.
Реформа бухгалтерського обліку в банківських установах України охопила всі сфери банківської діяльності, у тому числі й операції на валютних ринках. Чинний план бухгалтерського обліку комерційних банків дає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті та реально оцінити валютні активи та пасиви банку.
Передусім це стосується впровадження принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, що на синтетичному рівні забезпечує інформацією за економічною сутністю. Статистична інформація формується на аналітичному рівні.
Операції з іноземною валютою за балансовими рахунками відображаються за такими курсами:
а) за офіційним валютним курсом на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта тощо);
б) за ринковим курсом гривні в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні;
в) за офіційним валютним курсом гривні на дату нарахування, отримання і сплати