Оцінка і ставлення християнства до багатства і підприємництва

мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи» (Мт., 10: 9, 10). Це Заповідь апостолам не мати ніякого майна під час виконання своєї місії. Тільки в цьому випадку і сам місіонер буде уповати на Бога і навколишні відчують його віру, побачать силу Божу, що його веде. «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12,15) — порятунок («життя людини») залежить від віри в Бога, а приватна власність, крім розпалювання зажерливості, дати людині нічого не може. Це сказано і для людей, які мають намір витратити своє багатство на духовне вдосконалення — стати досконалим можна саме через відмову від майна. Варто зазначити, що ці слова Христос говорить відразу після відмови від розподілу спадщини. Здавалося б, Христос мав нагоду продемонструвати справедливість у розподілі майна, але Він відхиляє саму можливість для Себе займатися поділом власності («хто поставив Мене судити або поділяти вас?»), тим самим натякаючи на те, що сама власність несправедлива і будь-який її поділ буде, зрештою, несправедливим.

Отже, згідно з християнською етикою:

• особиста досконалість християнина — повне нездобуття;

• суспільний ідеал — суспільність майна;

шлях до досконалості — пожертва. Християнство так обґрунтовує користь відмови від приватної власності.

• Аскетичний аргумент: власність, багатство є великою спокусою, що може занапастити душу людини. Ця спокуса настільки небезпечна, що ефективним засобом боротьби з нею є відмова від майна.

• Аргумент пожертви: християнська любов неможлива без жертви власного (в ідеалі — усього себе) заради тих, хто любить. «Любов... не шукає тільки свого» (1 Кор. 13; 4–5). Тому любов спонукує християнина до нестримної милостині, передачі свого майна бідним, аж до зрівняння майнових можливостей: «полюби ближнього свого як самого себе».

• Теологічний аргумент: Бог — творець усього, тільки Він є справжнім власником усіх речей, людина — лише «хибний управитель», і тому називати своєю власністю що-небудь вона не має права.

• Соціальний аргумент: поділ людей на багатих і бідних несправедливий; обов'язок християнина — полегшити становище бідних.

• Економічний аргумент: спільне ведення господарства економічно більш вигідне, ніж індивідуальне.

• Аргумент від винагороди: виконання заповідей Божих, в які входить пожертва, а в ідеалі — цілковита відмова від майна, дає можливість одержати нагороду на Небі.

 

 

 

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні