Оцінка інтелектуальної власності та її вплив на вартість міжнародної компанії

4) відсутність корисних відходів;

5) багатоцільовий характер експлуатації, що дає змогу використовувати об'єкт нарізних ділянках діяльності підприємства (при виробництві окремих видів про­дукції, виконанні робіт або наданні виробничих послуг, у сфері управління);

6) підвищений ступінь ризику в прагненні одержати дохід від застосування подіб­них активів, а звідси відсутність у користувача прагнення перепродати нема­теріальні активи в нормальних умовах користування ними;

7) неможливість виділення із загальної маси майна підприємства або відособлен­ня в самостійний вид майна внаслідок його нематеріальної основи.

Відмічені особливості характеризують нематеріальні активи (об'єкт обліку) як узагальнене поняття результатів творчої діяльності і засобів індивідуалізації юри­дичної особи, що не володіють фізичною основою і реалізуються у формі прав, які приносять їх власнику дохід, розмір якого залежить від обсягу цих прав.

В Україні основними нормативно-правовими актами, які регулюють правовід­носини, що стосуються нематеріальних активів, є: Закон України «Про оподатку­вання прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР; Поло­ження про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250; Вказівки про організацію бухгалтерського обліку в України, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 р. № 25.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальні активи визначені як об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним за­конодавством, об'єктом права власності платника податку, тобто об'єктом права власності конкретного підприємства. Відповідно до Вказівок про організацію бух­галтерського обліку в Україні (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 жовтня 1998 р. № 10) до таких об'єктів відносять довгострокові вкладення (інвестиції) в придбання об'єктів промислової та інтелектуальної власності, права на провадження окремих видів діяльності, права оренди будівель (споруд, примі­щень) або використання їх, а також інші аналогічні майнові права, які визнані об'єктом права власності підприємства і приносять дохід (до інших аналогічних майнових прав відносять придбані права на місце на товарній, фондовій біржі, до вартості яких відносять усі витрати, пов'язані з практичним використанням пере­ваг цього місця для самого підприємства).

Таким чином, зміст поняття «нематеріальні активи» слід визначити як довго­строкові права або переваги, які придбаває власник прав, відображені в балансі суб'єкта господарювання як витрати на їх придбання і доведення до стану, при­датного для використання за своїм призначенням з метою отримання прибутку. Отже, основою нематеріальних активів підприємств є саме виняткові, а не суто майнові правомочності.

Виходячи з функцій, що виконуються в суспільному виробництві, нематеріаль­ні активи часто поділяють на чотири групи:

1) інтелектуальна власність;

2) майнові права;

3) відкладені витрати;

4) ціна фірми (ділова репутація, імідж фірми). [1, стр. 18-19]

  Зазначена класифікація має досить узагальнений характер і відображає швидше не функції, що виконуються нематеріальними активами в суспільстві, а структуру витрат на придбання і використання їх у господарському процесі.

  З позицій бухгалтерського обліку право власності підприємства на будь-який конкретний об'єкт нематеріальних активів має бути підтверджене відповідним до­кументом (патентом, ліцензією, свідоцтвом, сертифікатом

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні