Оформлення прав інтелектуальної власності на об'єкти промислової власності

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В Україні сьогодні не існує спеціалізованого судового органу, який би займався вирішенням питань, пов'язаних із розглядом спорів, які випливають з правовідносин у сфері промислової власності. Це зумовлює й відсутність окремої процедури, яка б регламентувала порядок розгляду таких спорів. Таким чином, спори, які випливають з цих правовідносин, розглядають в нашій державі за загальними правилами судочинства, тобто за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом.

Разом з тим, особливості, які властиві об'єктам інтелектуальної власності взагалі та промислової власності зокрема, обумовлюють деякі риси самої процедури вирішення спорів відносно цих об'єктів та пов'язаних з ними прав.

Йдеться про проблемні питання, що виникають під час використання судом такого джерела доказів, як експертне дослідження.

Суддям та іншим фахівцям, які мають безпосереднє відношення до процесу судового розгляду справи, добре відомо, що саме питання щодо призначення й проведення експертизи є предметом постійної уваги з боку суду та сторін, що сперечаються, оскільки від його вирішення часто залежить й остаточне рішення у справі.

Багатогранний процес створення об'єктів промислової власності є процесом творчим, який зачіпає практично всі сфери людського життя, тобто широке коло питань, що походять з різних галузей науки, мистецтва, виробництва тощо. За таких умов цілком природно, що суддя змушений залучати до участі в розгляді справи відповідних експертів, оскільки його власних знань (які в цілому базуються на знанні норм права та вмінні їх застосовувати) найчастіше не вистачає для того, щоб прийняти у спірному питанні таке рішення, яке б відповідало обставинам самої справи

При цьому цікавими, на мій погляд, є такі моменти.

По-перше, відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, суд, керуючись законом, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначена процесуальна норма не дає підстав для вільного тлумачення закріплених нею положень. Отже, необхідно чітко усвідомлювати, що призначена у справі експертиза (навіть за умови, що її проведення доручили найповажнішій установі, яка має у своєму штаті найдосвідченіших спеціалістів), а відповідно й отриманий за цим призначенням висновок експерта є лише одним із доказів, який не може мати наперед встановленої сили або переваги над іншими доказами, а тому має оцінюватись судом з урахуванням усіх обставин справи.

По-друге, зважаючи на цю обставину, судді слід пам'ятати, що проведення будь-якого експертного дослідження не може перетворюватися на самоціль і має відбуватися лише у тих випадках, коли цього дійсно потребують обставини справи. Тобто, не можна призначати експертизу у справі суто автоматично, виходячи лише з того, що предметом розгляду за такою справою є об'єкт промислової власності або пов'язані з ним права. Таким чином, рішення суду щодо призначення експертного дослідження в справі має бути зрілим і обумовлюватися чітким усвідомленням предмету спору, пов'язаної з ним аргументації сторін, що сперечаються, та необхідністю застосування спеціальних знань.

Відповідно до вимог чинного господарського процесуального законодавства, суддя має можливість призначити експертне дослідження як під час безпосереднього розгляду судової справи, так і в процесі підготовки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні