Омоніми

об’єкту, що позначається:

1. Перш за все це загальнонаукові терміни, які використовуються в різноманітних областях знань і належать науковому стилю мови в цілому. Наприклад такі терміни як: “експеримент”, “реакція”, “еквівалент”, “прогнозувати”, “гіпотетичний” і т. д. Такі терміни утворюють загальний поняттєвий фонд різних наук та мають найбільшу частоту застосування.

2.   Розрізняються  також і вузькоспеціальні терміни, які закріплені за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва та техніки. Наприклад в лінгвістиці: “підмет”, “присудок”, “займенник”, “прикметник”; в медицині: “інфаркт”, “хірургія”, “кардіологія” і т. д. В цих термінологіях концентрується квінтесенція кожної науки.

3. Терміни-абревіатури та скорочення. Наприклад: “R&A” (reliability and availability), “AFBC”, “V-MOS”, “X-ray” та інші.

РОЗДІЛ 2. Явище омонімії

 Терміни, на відміну від слів “широкого вжитку” всередині свого термінологічного поля зазвичай однозначні; одне і те ж слово може бути терміном різних сфер знання, але слід зауважити, що це не полісемія, а омонімія.

Омонімія – одне з явищ, які притаманні всім мовам та характеризують лексико-семантичну систему кожної з них.

Вперше Арістотель визначив, що омоніми як “предмети, у яких лише ім’я спільне, а мова про сутність, яка відповідає цьому імені – різна”. Зацікавленість омонімією з’явидася в англійських дослідників дуже давно. Згадку про омоніми можна знайти ще в працях Купера в “Граматиці (1685 року)”, Мердока в “Словнику розрізнень”, який вийшов в Лондоні ще в 1811 році. Ці і багато інших авторів наводили довгі списки омонімів, щоб продемонструвати правильну вимову слів.

Зацікавленність  у вивченні омонімів, їх походженні та розвитку в окремих мовах, в сім’ях і групах споріднених мов, то розгорталася, то затухала, але ніколи не зникала повністю. Це пояснюється тим, що поява омонімії багатоаспектна і потребує всестороннього мовного аналізу.

 

2. 1. Погляди вчених на омонімію як абсолютну універсалію

Процес розробки теорії омонімії має давні традиції і пов’язаний з іменами таких вчених, як М. В. Ломоносов, Л

В. Щерба, В. В. Виноградов, Н. М. Шансій, Н. П. Колесников, Ю. С. Маслов, М. І. Фоміна та багато інших.

В сучасній науці про мову загальнопризнаним є те, що омонімія – абсолютна універсалія. Наявність омонімів в мові є обов’язковою і закономірною, до того ж глибинно зумовленою як фізіологічно, так і самою природою мови як системи.

Л. А. Булаховський (1975: 48) якось написав, що “омоніми – такі ж законні діти мовного мистецтва, як і всі інші”. Значно пізніше Ю. С. Маслов (1998: 202), досліджуючи проблему подачі омонімів у словниках, відмітив, що “саме у широкому розповсюдженні омонімії і закладена одна з найважливіших відмінностей будь-якої мови, що складалася стихійно протягом віків і тисячоліть від “семантичних систем”, створених людиною ”. І. І. Іванова (1995: 57) також вказує на закономірний характер причин, які ведуть до утворення омонімів, “є по суті, випадковим результатом певних закономірностей”.

Довгий час омонімія розглядалась “як хвороба, яку необхідно лікувати”. Розповсюдженою є точка зору про те, що синонімія та полісемія – закономірне явище в мовах, що саме функціонування мови як засобу спілкування і пізнання неможливе без цих явищ. Що стосується омоніміх, то, навпаки, цей аспект асиметрії мовного знаку багатьма вважається мовною аномалією, завадою в комунікації. Часто слухач опиняється в складній ситуації, коли з кількох різних значень, виражених даною мовною формою,

слід вибрати одне для вірного розуміння повідомлення. Омонімія вносить труднощі і

1 2 3 4 5 6 7 8