Орфографія

труднощі виникають у зв'язку з написанням запозичених власних назв. Для їх передачі застосовується, зокрема, транскрипція (передача буквами української мови звучання іншомовного слова) і транслітерація (передача відповідними буквами українського алфавіту на­писання іншомовного слова).

Орфографія як сукупність правил не може охопити всіх випадків писемної практики. Вона відбиває тільки основні правила, якими треба керуватись у написанні.  

2. ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ 

В основу українського правопису покладено морфоло­гічний і фонетичний принципи. Характерною рисою орфо­графії української мови є збереження однакового написання тих самих морфем (коренів, префіксів, суфіксів, закінчень), хоч у вимові можливі зміни цих морфем залежно від су­сідства інших звуків, від зміни наголосу. Це морфологічний принцип правопису.

Наприклад, неоднаково вимовляється звук, переданий на письмі буквою е, у словах село, селянин, села. У перших двох словах чуємо звук, близький до [и], в останньому, під наголосом,— виразний звук [е]. Проте пишемо в усіх трьох словах букву е, зберігаючи єдність того самого кореня.

Якщо написання слова відбиває його вимову, то слово пишеться за фонетичним принципом правопису. Фонетичний принцип покладено в основу написань спитати, сходити, сфо­тографувати, а також закріплених на письмі чергувань звуків у словах козацький, запорізький та ін.

Часто морфологічний і фонетичний принципи виступають разом: свічці, річці, заквітчаний, тітчин.

Український правопис передбачає також застосування тра­диційного, або історичного, принципу.

За  традиційним принципом ненаголошені голосні в словах леміш, лемент позначаються буквою е, а в словах комин, кишеня, лиман, либонь, минулий — буквою й.

Диференціюючий принцип правопису, пов'язаний з роз­різненням значень слів, використовується при написанні при­слівників і прийменникових словосполучень, при розрізненні відмінкових закінчень тих слів, які однаково звучать, але мають різні значення: догори — до гори; апарата — апарату; каменя — каменю.  

Усний розбір

Слово громадянський написа­не за фонетико-морфологічним принципом: його графічне оформлення в основному від­повідає звучанню слова. Орфограма ян відбиває морфо­логічний принцип правопису: н у суфіксі пишеться без м'яко­го знака, хоч перед м'яким [с'] вимовляється м'який звук [н']. Орфограма ськ відповідно до фонетико-морфологічного прин­ципу передає написання м'яко­го знака після ес. Поділяється на частини для переносу: гро-ма-дян-ський (громадянський, грома-дян-ський і т. д. )

Графічне скорочення: гр

; гром. ; громад. ; громадянськ.

Письмовий розбір

громадянський

Принцип  орфографії - фонетико-морфологічний.

Орфограми ян, ськ.

Част. для переносу - гро-ма-дян-ський.

Граф. скор. — гр. ; гром. ; гро­мад. ; громадянськ.

 

  3. Фонетико-орфографічний розбір слова.

Усний розбір

вивчення

У слові [виучеин':а]

три склади [ви-учеи-н':а]

Наголошується перший склад [ви].

Слово складається з 7 звуків, 8 букв.

3 голосні — [й], [еи], [а]

4 приголосні — [в], [у], [ч], [н':]

[в] - губний, сонорний, дзвінкий, твердий.

[ч] - язиковий, шумний, глу­хий, твердий.

[н':] — язиковий, сонорний, дзвінкий, м'який, подовжений.

У другому ненаголошеному складі вимовляється [еи].

Звук [ч] вимовляється твер­до.

Після голосного [и] перед

1 2 3