Організація психологічної допомоги в школі

План 

Організація психологічної допомоги в школі 

Оцінка ефективності програми ППС.

Значення програм ППС.


Організація психологічної допомоги в школі 

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи має володіти певними компетентностями:

  • Гнучко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях.
  • Самостійно та критично мислити.
  • Бачити та формувати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення.
  • Усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані.
  • Творчо мислити.
  • Грамотно працювати з інформацією, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем.
  • Бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у будь-яких конфліктних ситуаціях.
  • Самостійно працювати над розвитком особистісної моралі, інтелекту, культурного рівня.

Реформування освіти в зазначених напрямах може відбуватись на принципах наукової обґрунтованості, а реалізувати їх допомагають такі науки, як педагогіка та психологія, що мають якісний методологічний апарат. Одним із напрямів цієї роботи є психолого-педагогічний супровід (ППС) - система підтримки та допомоги дитини в навчально-виховному процесі.

ППС у сучасній педагогіці та психології розглядається досить широко. Уперше цей термін з'явився в 1993 році у книзі «Психологічний супровід природного розвитку маленьких дітей» авторів Г. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникової. Також він зустрічається в роботах А. Деркача. Організація психологічного супроводу у школі була розвинута в роботах М. Бітянової

Автори цих робіт під психологічним супроводом розуміють систему професійної діяльності психолога та педагога, яка спрямована на створення спеціальних умов для повноцінного розвитку й успішного навчання дитини в конкретному освітньому середовищі. Як визначає М. Бітянова, «. . . психолог і педагог у цьому процесі не просто спостерігач, який стоїть поруч, він створює оптимальні соціально-психологічні умови для розвитку дітей, він іде з ними поруч».

М. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникова вважають, що особливість психолого-педагогічного супроводу в цінності самостійного вибору дитиною свого життєвого шляху. Дорослий повинен цінувати природні механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розкривати, при цьому самому бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником. На їх думку, завдання дорослих - сформувати здатність і готовність вихованця до усвідомлення своїх можливостей і потреб, здійснення самостійного вибору. Психологу потрібно не перебирати ці вибори на себе, а навчити учня ставити та досягати індивідуальних цілей, співвідносячи їх із цілями оточуючих людей і соціальними цінностями. На думку цих дослідників, ППС здійснюється в різних за формами психологічних розвивальних заняттях.

Інші дослідники, такі як В. Петровський, уважають, що ППС - це програма зустрічей, спілкування психолога з дітьми, спрямована на створення умов для прояву й розвитку особистісних «устремлінь».

М. Качан уважає, що ППС створює умови, щоб діти й дорослі повірили у свої різнобічні здібності. М. Бітянова звертала увагу на те, що слід ураховувати, що умови, котрі створює психолог, вторинні стосовно умов даного освітнього середовища, вони залежать від освітніх технологій, які застосовані в даній школі, загальних виховних принципів педагогічного колективу. Тому для здійснення психологічного супроводу психологу спочатку потрібно органічно включитись у педагогічний колектив при безумовному дотриманні своєї автономності

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні