Оскар Уайльд

оповідання, створені у другій половині 80-х років, об'єднавши їх у збірці «Злочин лорда Артура Севіля та інші оповідання». Цього ж року з'явився роман «Портрет Доріана Грея», книга критичних нарисів «Задуми», збірка чарівних казок «Гранатовий будиночок». У 1894 році вийшла друком книга віршів «Сфінкс». Потім О. Уайльд звертається до драматургії і створює цілу низку п'єс — від стилізованої, написаної французькою «Соломеї» (1891) до побутових комедій «Віяло леді Віндермір(1892), «Жінка, не варта уваги» (1893), «Ідеальний чоловік» (1894) і «Як важливо бути серйозним» (1895). На п'єси Уайльда із захватом відгукується Б. Шоу, вони стають модними, а сам автор здобуває не лише літературний успіх, але й репутацію неперевершеного співбесідника, майстра парадоксів.

Помер письменник у 1900 році, остаточно забутий читачами й критикою.  

«Портрет Доріана Грея» (1891)

Роман «Портрет Доріана Грея» — один із найцікавіших і найзагадковіших творів Уайльда.

Молодий Доріан Грей стає моделлю для для найкращого портрета художника Безіла Холлуорда, а потім, під впливом проповідника гедонізму лорда Генрі Воттона, перетворюється на невиправного себелюбця і шукача задоволень. Поступово людина та портрет ніби обмінюються ролями: Доріан Грей протягом вісімнадцяти, років залишається зовні незмінним, а замість нього старіє картина, на якій час. пристрасті й вади моделі залишають свої сліди.

Мотив «двійництва», використаний у «Доріані Греї», в романтичній літературі був найгострішою формою вираження «подвійності світу»

На межі століть цей мотив виникає як підсумок роздумів про складність, а часом і. «подвійність» людської особистості. У «Портреті Доріана Грея» Уайльд утілив свою концепцію людини, в душі якої — і пекло, і рай.

У «Доріані Греї» двійником головного героя стає його портрет. Сам Доріан називає портрет «своїм щоденником». Фабульні межі роману обумовлені періодом цього подвійного життя людини та її зображення на полотні: розповідь про першу зустріч Доріана й лорда Генрі у студії'Безіла Холлуорда в день завершення роботи над портретом — своєрідний пролог до дії; епізод, у якому троє слуг Грея, які увійшли до кімнати, побачили труп потворного старого біля портрета прекрасного юнака,— лаконічний епілог.

Утім, у романі Уайльда випробуванню піддається навіть не сам герой як особистість чи психологічний тип, а його світогляд, сповідувана ним ідеологічна програма— «новий гедонізм» — філософський принцип, згідно з яким добро визначається як те, що дає насолоду й звільнення від страждання, а зло як те, що викликає страждання.

Лорд Генрі Воттон залишається в романі лише ідеологом, а діючим протагоністом виявляється його учень, який живе за програмою, складеною учителем. Чи є доведеною ця ідеологічна програма? «Мета життя —- розвиток власного «я». Повністю реалізувати своє єство — ось для чого існує кожен із нас» — переконує Доріана Грея лорд Генрі. Але подальше життя Доріана є не розкриттям сутності людини, портрет якої намалював художник, а переформуванням її душі, яке відображується на полотні. Це переформування і призводить до тієї втрати цілісності, яку помічає навіть лорд Генрі.

Спосіб життя Доріана Грея — найаморальніший і найрозбещеніший, і лише привабливість і дивна незгасна краса цієї людини не дозволяють суспільству остаточно відвернутися від неї. Змінюється портрет, стаючи ще

1 2 3