Основи економічної теорії
План
1. Структура соціально-економічних відносин
2. Економічні суб’єкти, як одержувачі доходів
1. Структура соціально-економічних відносин
Економічні відносини являють собою сукупність соціально-економічних та
організаційно-виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами в
процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ,
послуг і доходів.
Соціально-економічні відносини є цілісною, структурно субординованою
системою, що постійно розвивається від простого до складного. Основою
цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства, їхньої
матеріально-речової та економічної структури. При цьому виробничі
відносини можуть відігравати двоїсту роль: двигуна, що стимулює і
прискорює розвиток продуктивних сил, або сили, що гальмує цей розвиток.
Водночас кожна система соціально-економічних відносин має й відносну
самостійність, яка формується на основі свідомої діяльності людини, що
бере участь у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання
створюваних цінностей. Отже, система соціально-економічних відносин
формується і розвивається як система свідомо осмисленої функції людини,
що органічно поєднує у своїй структурі об'єктивні й суб'єктивні чинники.
У процесі організації виробництва виникають загальні
організаційно-економічні відносини, які відбивають певний його рівень.
Вони відображаються такими абстрактно-загальними категоріями, як праця,
засоби виробництва, поділ праці тощо, і виражають систему відносин
"людина - виробництво".
Організаційно-економічні відносини безпосередньо пов'язані з
продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудової діяльності,
кооперації праці, обміну засобами виробництва тощо
відносини втілені в господарській системі організації та управління
економікою на різних рівнях.
Конкретні організаційно-економічні відносини відображені у господарських
системах окремих галузей суспільного виробництва - економіка
промисловості, сільського господарства, торгівлі, охорони здоров'я тощо.
Їхню специфіку вивчають конкретні економічні науки. До загальних
організаційно-економічних відносин належать форми і методи
господарювання, характерні для всіх галузей економіки. Серед останніх
сьогодні виділяють, по-перше, ринкову систему, в центрі якої -
товарно-грошові відносини; по-друге, підприємництво, засноване на
ефективному веденні господарства. Загальні організаційно-господарські
відносини - це і відносини у сфері грошового обігу, ціноутворення,
фінансів, кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи тощо.
Соціально-економічні відносини зумовлюють систему зв'язків "людина -
людина". До них належать закономірності розвитку відносин власності
(передусім на засоби виробництва), тісно пов'язаних з ними розподілу і
відтворення суспільного виробництва в цілому як економічного кругообігу,
який відбувається через виробництво, розподіл, обмін і споживання
продуктів і послуг.
Дослідження соціально-економічних відносин розкриває соціальні
можливості інтеграційних процесів у сучасному суспільстві та управлінні
господарством. Це також дає можливість визначати ступінь відповідності
економічної діяльності вимогам зростання суспільного багатства і
пов'язаним з ним інтересам переважної більшості членів суспільства.
Дослідження соціально-економічних відносин показує, хто реально володіє
засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах
відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг, і, нарешті, як і
скільки трудівник працює на себе та на інших членів суспільства.
Економічні виробничі відносини відповідають певній формі власності на
засоби виробництва, що склалася історично, та діалектично взаємодіють з
продуктивними силами як факторами виробництва, його ресурсами.
Організаційно-економічні та соціально-економічні виробничі відносини
відтворюються постійно в найрізноманітніших формах і поєднаннях.