Основи економічної теорії

План

1. Структура соціально-економічних відносин

2. Економічні суб’єкти, як одержувачі доходів

1. Структура соціально-економічних відносин

Економічні відносини являють собою сукупність соціально-економічних та

організаційно-виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами в

процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ,

послуг і доходів.

Соціально-економічні відносини є цілісною, структурно субординованою

системою, що постійно розвивається від простого до складного. Основою

цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства, їхньої

матеріально-речової та економічної структури. При цьому виробничі

відносини можуть відігравати двоїсту роль: двигуна, що стимулює і

прискорює розвиток продуктивних сил, або сили, що гальмує цей розвиток.

Водночас кожна система соціально-економічних відносин має й відносну

самостійність, яка формується на основі свідомої діяльності людини, що

бере участь у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання

створюваних цінностей. Отже, система соціально-економічних відносин

формується і розвивається як система свідомо осмисленої функції людини,

що органічно поєднує у своїй структурі об'єктивні й суб'єктивні чинники.

У процесі організації виробництва виникають загальні

організаційно-економічні відносини, які відбивають певний його рівень.

Вони відображаються такими абстрактно-загальними категоріями, як праця,

засоби виробництва, поділ праці тощо, і виражають систему відносин

"людина - виробництво".

Організаційно-економічні відносини безпосередньо пов'язані з

продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудової діяльності,

кооперації праці, обміну засобами виробництва тощо

В цілому ці

відносини втілені в господарській системі організації та управління

економікою на різних рівнях.

Конкретні організаційно-економічні відносини відображені у господарських

системах окремих галузей суспільного виробництва - економіка

промисловості, сільського господарства, торгівлі, охорони здоров'я тощо.

Їхню специфіку вивчають конкретні економічні науки. До загальних

організаційно-економічних відносин належать форми і методи

господарювання, характерні для всіх галузей економіки. Серед останніх

сьогодні виділяють, по-перше, ринкову систему, в центрі якої -

товарно-грошові відносини; по-друге, підприємництво, засноване на

ефективному веденні господарства. Загальні організаційно-господарські

відносини - це і відносини у сфері грошового обігу, ціноутворення,

фінансів, кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи тощо.

Соціально-економічні відносини зумовлюють систему зв'язків "людина -

людина". До них належать закономірності розвитку відносин власності

(передусім на засоби виробництва), тісно пов'язаних з ними розподілу і

відтворення суспільного виробництва в цілому як економічного кругообігу,

який відбувається через виробництво, розподіл, обмін і споживання

продуктів і послуг.

Дослідження соціально-економічних відносин розкриває соціальні

можливості інтеграційних процесів у сучасному суспільстві та управлінні

господарством. Це також дає можливість визначати ступінь відповідності

економічної діяльності вимогам зростання суспільного багатства і

пов'язаним з ним інтересам переважної більшості членів суспільства.

Дослідження соціально-економічних відносин показує, хто реально володіє

засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах

відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг, і, нарешті, як і

скільки трудівник працює на себе та на інших членів суспільства.

Економічні виробничі відносини відповідають певній формі власності на

засоби виробництва, що склалася історично, та діалектично взаємодіють з

продуктивними силами як факторами виробництва, його ресурсами.

Організаційно-економічні та соціально-економічні виробничі відносини

відтворюються постійно в найрізноманітніших формах і поєднаннях.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні