Зміст

Створення зачіски відбувається за певними законами композиції

Геометричний вид форми та її частин.  

Величина форми та її частин.  

Маса форми та її частин.  

Колір і фактура.  

Композиційні засоби та композиційні зв'язки.  

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Створення зачіски відбувається за певними законами ком­позиції:

1. Усі компоненти та композиційні засоби підпорядковані при­значенню зачіски. З цього випливає, що практичне призначення зачіски повинно бути і змістом її форми. Фантазійна зачіска недо­речна на роботі або спортмайданчику, а довге розпущене волосся неприпустиме на прийомі офіційного характеру;

2. У зачісці присутній композиційний центр, який здебільшого трактується як місце зосередження основних, важливих зв'язків між елементами. Він може розташовуватись на будь-якій частині голови і не збігатися з геометричним центром або віссю симетрії;

3. Усі частини, компоненти співвідносяться між собою, а також з обличчям і фігурою людини. Цей закон базується на масштаб­ності, тобто відношенні величини форми зачіски до величини голови, деталей обличчя, фігури людини. Масштабність має прямий зв'язок із кольором і фактурою. Зачіска зі світлого волосся здається дещо більшою, ніж з темного.

Кожна нова мода висуває свої критерії в оцінці величини зачіски. Сьогодні модно носити гладеньке волосся, а завтрашній день пропонує збільшити зачіску або деталі до певних розмірів.

Отже, довершеною можна вважати зачіску, де другорядне підля­гає головному, де існує взаємозв'язок усіх компонентів і панує врівноваженість.

Форма — це загальний контур зачіски, видимий під будь-яким кутом зору. Вона тривимірна і змінюється залежно від кута зору.

Геометричний вид форми та її частин.

1. Для оцінки об'ємної форми важливі два ракурси: вигляд зачіски в анфас, зі сторони обличчя, та вигляд збоку
   Форми за виглядом нагадують геометричні фігури — кулі, конуси, куби та ін. Загальна форма зачіски дає уявлення про ідею зачіски, ЇЇ призна­чення й художній задум. Заповнюючи контур деталями, можна ще виразніше передати ідею зачіски, підсилюючи декоративність її рішення. Форма ха­рактеризується поверхнею. Характер поверхні створюють лінії. Існують чотири базових типи ліній, які око людини здатне прослідкувати в зачісці. Горизонтальні лінії — паралельні, вони проходять в одному і тому ж на­прямку, не перетинаючись, на незмін­ній відстані одна від одної відносно лінії горизонту або лінії підлоги. Гори­зонтальна лінія відповідає за ширину в зачісці, бо вона впадає в око, почина­ючи з центральної точки і до самого її кінця (рис. 10. 10). Горизонтальні лінії створюють відчуття спокою, монументальності.

Вертикальні лінії — прямі, спрямо­вані згори вниз або знизу вгору. Подібні лінії в зачісці візуально подовжують і звужують обличчя (рис. 10. 11). При ство­ренні зачіски вони виражають злет, праг­нення ввись, або ж навпаки — рух униз.

Діагональні лінії розташовуються між горизонтальними та вертикальними. Часто їх використовують для підкреслен­ня або, навпаки, приховування якихось рис обличчя. Діагональні лінії викорис­товуються для привертання уваги до зачіски (рис. 10. 12).  

В емоційному плані вони створюють відчуття руху, спливання (текучості).