Основи техніки легкоатлетичних стрибків

План

1. Вступ 

2. Розбіг і підготовка до відштовхування

3. Відштовхування

4. Поле

5. Приземлення 


Вступ

  Ціль легкоатлетичних стрибків – стрибнути якомога вище чи далі. Результативність стрибка визначається в першу чергу початковою швидкістю і кутом вильоту тіла стрибуна. У залежності від виду стрибка його польотна частина має відповідну траекторію руху тіла стрибуна. Свої особливості є в потрійному стрибку, де чергуються опорні і польотні частини стрибка – опорна, друга ( з моменту відділення рук від тичини ) – безопорна.

  При аналізі техніки стрибків варто базуватися також на біомеханічних закономірностях, викладених у розділах «Основи техніки ходьби» і «Основи техніки бігу», оскільки в цих вправах ведучим також є відштовхування від опори.

  Кожен стрибок – цілісна дія, але його можна розчленувати на наступні складові частини:

  1. Розбіг і підготовка до відштовхування – від початку розбігу до моменту постановки ноги на місце відштовхування.

  2. Відштовхування – від моменту постановки ноги на місце відштовхування до його закінчення.

  3. Політ – з моменту відділення товчкової ноги від опори до зіткнення з землею.

  4

Приземлення – з моменту зіткнення з землею до повного припинення руху тіла.

Розбіг і підготовка до відштовхування

  Розбігом надається тілу горизонтальна швидкість, необхідна для виконання стрибка.

  Вихідне положення стрибуна перед розбігом повинне бути завжди однаковим і звичної. Звичайно при цьому тулубі нахилено вперед, ноги трохи зігнуті, руки напівзігнуті. У цілому така поза нагадує стартове положення при бігу. Підтянутість, зібраність, спрямований уперед погляд, концентрація уваги характеризують правильне вихідне положення стрибуна.

  Розбіг виконується з прискоренням, найбільша швидкість досягається крокам. Однак для кожного виду стрибка розбіг має особливості: у характері прискорення, у ритмі кроків і їхній довжині. Наприкінці розбігу ритм і темп кроків змінюються в зв'язку з підготовкою стрибуна до відштовхування. Це також зменшує утрату швидкості, придбаної в розбігу. У зв'язку з цим співвідношення довжини останніх 3-4 кроків розбігу і техніка їхнього виконання мають деякі особливості в кожнім виді стрибка.

  Швидкість розбігу і швидкість відштовхування взаємозалежні. Останні кроки розбігу переходять у відштовхування, тому чим швидше останні кроки, тим відносно швидше відштовхування. Крім того, перехід стрибуна від розбігу до відштовхування – важливий елемент техніки стрибка, значною мірою визначальний його успішність.

  В усіх стрибках з розбігу нога ставиться не місце відштовхування швидко й енергійно, причому так, щоб до моменту зіткнення з ґрунтом вона була майже випрямлена. У такім положенні нога легше переносить велике навантаження, більш пружно амортизує згинання й ефективніше розгинається. У момент постановки ноги на місце відштовхування точка опори знаходиться завжди трохи перед проекції тіла стрибуна на землю. Чим під великим кутом має бути відштовхування, тим відносно далі вперед ставиться нога і тем більше відстань від

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні