Основні художні напрями в культурі ХХ століття

авангарду взагалі не вписується в рамки яких-небудь художніх течій. Крім того, багато представників авангарду в різний час створювали твори, які тепер зараховуються до різних авангардистських течій. Всі ці обставини не дозволяють дати в навчальному посібнику короткий виклад всього різноманіття напрямів нового мистецтва, крім того, єдиній загальноприйнятій класифікації цих течій не вироблено, та і сам процес появи нових течій ще не закінчений. Не існує єдність думок навіть в питанні вибору позначення мистецтва ХХ століття. Хтось з фахівців віддає перевагу поняттю модернізм, але у такому разі може виникнути невелика плутанина. Річ у тому, що в кінці ХIХ століття в Європі і в Америці виникає особливий художній стиль – модерн, пов'язаний з архітектурою, дизайном прикладним мистецтвом. Іноді цей стиль називали «нове мистецтво». у цих випадках поняття «модерн» і «нове мистецтво» використовуються у вужчому сенсі. У більшість випадків під модернізмом розуміють саме сукупність нетрадиційних течій.

Першим перебігом авангарду вважається фовізм. Свою назву ця течія отримала достатньо випадково, як це відбулося колись з імпресіонізмом. Слово «фонізм» відбулося від французького слова, що означало «дикі». Це слово, прозвучало в одній з критичних статей, присвячених художній виставці в Парижі осінню 1905 року. У цій виставці брали участь художники, яких і охрестили словом «дикі». Творчість цих художників і прийнято називати фовизмом. Найбільш відомі представники фовізма – це А. Дерен, М. Вламінг, А. Марці, Же

Руо, і найзнаменитіший з них – Анрі Матісс. Протягом декількох років ці художники дотримувалися схожих художніх принципів. Як співдружність декількох живописців фовизм існував недовго. Кожен з фовистів виробив свою власну художню манеру, і творчість кожного з них не можна звести до фовізму. Проте саме фовізм став явищем, що позначило принциповий і усвідомлений розрив з традиціями попереднього мистецтва, – від Відродження до ХIХ століття. Реалізм і прагнення відображати дійсність були принципово відкинуті. Як основних відмітних особливостей фовізма називають наступні:

- використання яскравих барвистих поєднань, абсолютно незалежно від квітів реальних предметів;

- різка деформація пропорцій і форм реальних об'єктів;

- створення за допомогою цих художніх прийомів картин, які б не нагадували реальні об'єкти, а створювали особливий емоційний настрій саме своєю незвичністю, своєю яскравістю, барвистістю.

Певною мірою всі ці риси можна було зустріти вже у постімпрессіоністів, але постімпрессіоністи використовували деформації і посилення кольору для того, щоб виразити сенс і духовну суть об'єктів, що зображалися, явищ. Фовісти ж удавалися до деформації і штучних яскравих квітів для того, щоб змусити глядача забути про реальні об'єкти. У картинах А. Матісса фо-вистского періоду можна виразно побачити сліди того, що Ортегга-і-гассет назвав дегуманізацією. Характерний приклад - картина Матісса «Червона кімната», написана художником в 1908 р. На картині зображена жінка, що розставляє на столі фрукти. Обличчя і руки жінки написані узагальнено, особливо в порівнянні з ретельно виписаними узорами на скатертині і на стіні. Поверхня скатертини зливається з поверхнею стіни. Обидві площини яскраво-червоного кольору, прикрашені одним і тим же узором. У лівому кутку картини Матісса - вікно, в якому можна побачити куточок природи, чи то намальований пейзаж, що прикрашає кімнату. Куточок природи. Декоративне поєднання фарб, безумовно, надає емоційну дію, але головне - при сприйнятті цієї картини глядач розуміє, що художник принципово не ставив завдання копіювання, віддзеркалення дійсності. Для художника було

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні